Російський слід боротьби за щасливе НАБУ
У день політтехнолога, (який у вузьких колах відзначають сьогодні), особливо помітні ознаки штучної технології дискредитаційних кампаній. Одна із них, що відбулося в інформаційному просторі учора, має всі ознаки чорного піару.
Дискредитація Нейджела Брауна (Nigel Brown) – альтернативного кандидата, що має провести незалежний аудит роботи НАБУ, відбулася навально, нахабно і навіть системно.
Незважаючи на те, що "антикорупціонери" дізналися про нього, за їхнім зізнанням, просто в залі Верховної Ради, вже через короткий час в інтернеті було оприлюднене справжнє досьє. Намагаючись зльоту збити конкурента, Нейджела Брауна одразу звинуватили від корупції до співпраці з росіянами, розмістивши багато цікавих посилань.
Однак доскіпливе вивчення цього досьє наштовхує на висновок, що ті, хто включився в атаку самі його не читали.
Насамперед, про російський слід – як виявилося це правда. Компанія ISC Global, яку у 2000 році заснував з партнерами Нейджел Браун займалася розслідуваннями в інтересах російських опозиціонерів Михаила Ходорковського та Бориса Березовського.
Співпрацювала ISC Global і з Володимиром Гусинським, відомим власником НТВ, якого в Росії примусили продати телеканал.
Не виключено, що ключовим напрямком розслідування був збір компромату на Володимира Путіна та його оточення.
Іншим важливим напрямком роботи компанії Нейджела Брауна стало вивчення (протидія) спецоперацій ФСБ проти російської опозиції закордоном.
Це перша ознака чорного піару – правдива інформація про співпрацю з росіянами була подана таким чином, ніби Нейджел Браун замало не допомагав Путіну. Брехня завжди декорується правдивою інформацією, але від того не перестає бути брехнею. Бо насправді це була співпраця не просто з росіянами – а з заклятими опонентами російського президента.
Засновниками ISC Global окрім Нейджела Брауна в 2000 році були Hunter Keith та Stephen Curtis. За дивних обставин у 2004 році Stephen Curtis гине в авіакатастрофі – його вертоліт розбився.
Того ж року ISC Global ділиться на дві компанії: британську Risk management Ltd та ізраїльську ISC. Тобто партнери розійшлися і з 2004 року Нейджел Браун починає працювати з Ізраїлем, не маючи відношення до Risk management Ltd, яким надалі опікується Hunter Keith.
Це ключовий момент, бо через 5 років британську компанію впіймають на купівлі свідчень поліцейських про корупційні зв'язки.
Друга ознака чорного піару – підкуп поліцейських був, але це не стосується Нейджела Брауна, бо в цьому звинуватили іншу компанії, що належить його партнеру, з яким вони розійшлися за 5 років до виявленої корупціїї.
Як бачимо брехня про Найджела знову була декорована правдою.
Необ'єктивність піарників НАБУ добре ілюструє те, що згадуючи про підкуп поліцейських, у якому звинуватили компанію Hunter Keith (колишнього партнера Найджела Брауна), вони приховали іншу позитивну характеристику. Виявляється Hunter Keith займався збором доказів отруєння Олександра Литвиненка.
То хто ж такий Найджел Браун?
Насамперед – це спеціаліст з розслідувань світового рівня. В 2007 році його визнали найкращим розслідувачем року у Великій Британії.
По-друге, це людина, яка роками стежила за найвищими посадовими особами Росії, вивчала і викривала схеми виводу грошей та їхні статки за кордоном.
По-третє – це розслідувач, який спеціалізувався на корупціонерах пост-радянського простору спочатку у Великобританії, а потім у Ізраїлі, де переховується чимало наших співвітчизників.
Проте найголовніша характеристика – його ненавидить чимало впливових урядовців Росії, а особливо зацікавлені в його дискредитації у ФСБ, чиї операції вистежувала і допомагала зривати його компанія.
Вся ця інформація стане відомою кожному, хто не полінується відкрити лінки, якими вчора кидалися "антикорупціонери".
В мене тільки одне питання – як бажання запустити чорний піар, позбавляє багатьох із них критичного мислення настільки, що їм, мабуть, починають аплодувати у ФСБ?
Хто ж настільки легковірний у групі піарників НАБУ, що готовий був поширювати вигадані звинувачення, не перевіряючи їх по суті?
Не буду здивований, якщо колись виявиться., що той, хто підкинув "антикорупціонерам" таку аргументацію цілком свідомо діяв у інтересах"третіх осіб".
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
