Антикоруційний суд має багато батьків. Але при чому тут Тимошенко?
Ще в першій половині минулого сторіччя прем'єр-міністр Італії Галеаццо Чіано виголосив знамениті слова: "У перемоги сотні батьків, але поразка – завжди сирота."
Сьогодні Юлія Тимошенко підстрахувалася на обидва випадки, бо "послідовна".
Два дні Сергій Власенко виголошував одну за однією правки від свого імені та від імені керівнички партія Батьківщина. Проте апофеозом став виступ Юлії Володимирівни на ранковому засіданні Верховної Ради.
Вона закликала не голосувати за проект, а передати його Венеційській комісії. Назвала суд наперед "маріонеткою в руках Президента". Заявила, що законопроект, який вони узгодили, залишає Антикорупційний суд приватною власністю президента, "і тому забудьте про боротьбу з корупцією"
Як завжди Тимошенко була до краю категоричною: "Я вважаю, що це єдиний шлях, тому що те, що там зроблено, нічого спільного не має з незалежним Антикорупційним судом. І тому, хто хотів залишити корупцію, той хай голосує.".
Але за результатами голосування фракція Батьківщини і Тимошенко підтримали цей закон.
У мене тільки три питання:
1. Чи подадуть "об'єктивні" ЗМІ відеоцитату Тимошенко, яка прямо суперечить тому, що вона насправді зробила?
2. На кого розраховувала опозиціонерка, коли виголошувала свою полум'яну промову і наскільки вона зневажає (подумки) тих, хто її слухав?
3. Які ще заяви мабутнього кандидата у президенти будуть настільки протилежно суперечити її діям?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
