Президент вибачився. Чи вистачить мужності в інших?
Лише сильні люди здатні визначати свої помилки – для мене це аксіома, яка не потребує доведень. Приклади цього я бачив на раз.
Те, що Петро Олексійович сьогодні вибачився за свою заяву чотирирічної давнини, коли він пообіцяв за кілька годин завершити АТО – це його особисте рішення.
Хоч багато хто говорять між собою, що він це зробив даремно, бо ні в чому не винен. Адже під час виборчої кампанії 2014 року, коли прозвучали ці слова, повномасштабного вторгнення російської армії на Донбас ще не було.
Як швидко та ефективно очистити обласні органи влади від диверсантів блискуче продемонстрували у Харкові органи СБУ. Як громадськість могла протистояти російському перевороту ми ефективно побачили в Запоріжжі. На жаль провокації з людськими втратами не вдалось уникнути в Одесі. Це все фон, на якому прозвучала заява тоді ще кандидата у Президента.
Багато не розуміли, чому так як Харків не можна було так само швидко звільнити Донецьк і Луганськ. На жаль і там, і в Криму час тоді був безповоротно згаяний. Зокрема в Криму після пам'ятного засідання РНБО 28.02.2014 на якому Юлія Тимошенко закликала не чинити опору агресору.
Стенограма: http://texty.org.ua/pg/article/editorial/read/65493/Tymoshenko_vs_Turchynov_STeNOGRAMA_zasidanna_RNBO_vid
Я впевнений, що за свої слова "жоден танк не винен полишити казарми" вона вибачень не принесе – не така вже вона людина, щоб публічно визначати свої помилки.
В цьому, на мою думку, власне і є різниця між Юлією Тимошенко і Петром Порошенком...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
