Парад, як потужний поштовх геть від Москви
За останні чотири роки я вперше був на Хрещатику, разом з тисячами киян приймаючи парад Нової армії поруч із Президентом і може тому вперше побачив з батьками так багато маленьких дітей. Це були вже не ровесники незалежності – це були ровесники наших революцій від 13-річних, як моя молодша донька, яка народилася після Помаранчевої революції, і до 4-річних, як доньки Юрія Бутусова, які, напевне, народилися після Євромайдану.
Але на диво я побачив мало політиків з діючої Верховної Ради. Особливо від опозиції. Так ніби армію вже також поділили, як і День незалежності, як і Україну заодно.
Це прикро, колеги. Адже з деким із вас ми були за Україну з кінця 80-х років і стояти б нам біля однієї стінки, якби по Хрещатику у 2014 році пройшли російські танки, як тоді нас "по-дружньому" попереджали деякі екс-радники Володимира Путіна.
Раптом замислився чи можливим був би такий парад на 100-річчя УНР і 27 річницю незалежності, якби ми обрали іншого Президента?
І справа не в характерному російському аканні у слові "голосувати" його відомої опонентки. За короткий час Порошенко добився не лише відновлення та розбудови Збройних сил, але й зробив цілий ряд світоглядних кроків, якби до нього не ставились критики влади.
Сьогодні вперше на всю країну прозвучав славень ОУН, який, я впевнений, стане неофіційним гімном українських захисників.
Сьогодні вперше бандерівське, упівське привітання-пароль "Слава Україні-Героям слава", за яке в СРСР можна було потрапити на Колиму, звучало як офіційне привітання української армії!
Це зміг би зробити якийсь інший президент, відчуваючи дике невдоволення Росії і глухе незадоволення Польщі?
Особисто я маю сумнів. Тому дуже хочу, щоб цей піковий військовий парад на Хрещатику 24 серпня 2018 року не став для України останнім.
Щоб після виборів Президента України ми побачили не відкат до Москви, а подальший поступ у Західному напрямку.
Щоб основною справою Верховної Ради перед початком найактивнішого виборчого сезону стало внесення до Конституції змін, які 300-ами голосами зафіксують в Основному Законі рух України до НАТО і Євросоюзу.
Як закликав у 20-ті Микола Хвильовий, а тепер діями повторює Петро Порошенко – ми маємо твердо і однозначно йти ГЕТЬ ВІД МОСКВИ!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
