13 червня 2017, 12:00

Кожна хвилина нашого нормального життя

9 червня ми виступали в Лисичанську. Концерт справив на мене дуже сильне враження. І тут навіть слова зайві. Але поряд з концертом, в моїй пам'яті закарбувався ще один момент, здавалося б зовсім побутовий.

Перед концертом, ми заїхали поїсти в ресторан, що знаходиться в сусідньому Сєвєродонецьку. Там, як часто буває, вишикувалась довжелезна черга за автографами. Серед бажаючих була пара молодих, які тільки-но побралися. Всі були щасливі та веселі. Багато гостей та відвідувачів ресторану були у вишиванках. В сусідній кімнаті аніматори розважали дітей. Ми з ними теж сфотографувалися:)  

Загалом, це був типовий вечір типового українського міста в типовому українському ресторані. Що в цьому особливого? 

Це все відбувалось за 20 кілометрів від лінії фронту. За 20 кілометрів від місця, де в той момент наші хлопці, ризикуючи собою, захищали право на нормальне життя усіх людей в цьому закладі: молодят, гостей, дітей, аніматорів... Вони захищали право на нормальне життя відвідувачів усіх інших ресторанів та кафе Сєвєродонецька, Лисичанська, Харкова, Львова, Одеси чи Києва. Вони захищали всю Україну.  

Бо Україна – це і є всі ми: діти, які граються, молодята, які одружуються, музиканти, які стоять на сцені, всі ті, хто просто живуть нормальним життям. 

Що ж нас об'єднує? 

Почуття спільного майбутнього. Відчуття того, що ми, хоч і не знайомі особисто, – одна велика спільна сім'я. Саме це відчуття пронизувало повітря там, в Сєверодонецьку. 

Тож пам'ятаймо: наше нормальне життя залежить від наших кожноденних маленьких, але якісно зроблених справ, від нашого бажання допомагати один одному та від нашої рішучості не опускати руки. 

А ще, від тих хлопців на Лінії Вогню, які й зараз там стоять, захищають нас.

І не забуваймо дякувати їм за те, що вони роблять свою Велику Справу. 

Дякувати за кожну хвилину нашого нормального життя.

powered by lun.ua

#ТриУмовиКандидату (вони не є достатніми, але точно є необхідними)

Мене часто питають, що я думаю про того чи іншого кандидата на посаду Президента України. Я вже казав, що не маю планів підтримувати жодного з них, але як свідомий громадянин, свій вибір обов'язково зроблю...

Коли настає час, країна знає скільки нас

5 років тому на Майдані розпочалась боротьба. Боротьба тих, хто був незгодний з цинічним свавіллям тодішньої влади. А далі було дуже багато всього...

"Потьомкінський" Антикорупційний суд

Якщо міжнародним експертам з бездоганною репутацією не дозволять відсіювати непрофесійних, корумпованих кандидатів до незалежного Антикорупційного суду, а їх буде, як завжди, "рятувати" наш ВККС, то змісту в його створенні немає...

Розмова про важливе

Хотів би поговорити з вами про важливі речі. Про те, що саме ми разом маємо зробити для того, щоби наша держава стала Україною нашої мрії...

Про тиранію

Наприкінці лютого цього року мій друг, професор історії Єльського університету Тімоті Снайдер, видав книгу "Про тиранію: двадцять уроків з XX століття"...

Кожна хвилина нашого нормального життя

9 червня ми виступали в Лисичанську. Концерт справив на мене дуже сильне враження. І тут навіть слова зайві. Але поряд з концертом, в моїй пам'яті закарбувався ще один момент, здавалося б зовсім побутовий...