29 січня 2015, 09:15

Про героїв та їхні імена

Я не хочу нових героїв. Адже герої – це ті найкращі, кого ми втрачаємо. І не кажіть, що герої нам потрібні, аби ми врешті стали єдиною національною спільнотою. Тих, хто поповнили український національний пантеон на сьогодні, напевно, вистачить для виховання патріотизму на сотні років вперед.

Але ми не знаємо або не пам'ятаємо їх. Тому прагнемо нових, вважаючи, ніби героїв бракує.

Мій друг Богдан Сольчаник загинув 20 лютого минулого року на Інститутській. Він став одним із героїв Небесної сотні. Але він – розумний, скептичний, іронічний – не прагнув ставати героєм. Хотів займатися історією та громадськими проектами. Я не хотів, щоб він ставав героєм – я хотів, щоб він залишався живим і робив цю країну кращою своєю щоденною працею. Його рідні та близькі теж не хотіли героя Богдана Сольчаника. Вони хотіли живого сина, брата, коханого. Він змушений був переступити межу можливого, бо іншим забракло сили/відваги/наполегливості зробити все можливе.

Історія свідчить: героїзм одних – часто це безвідповідальність інших. Зворотнім боком подвигу юнаків під Крутами є бездарність керівників тогочасної держави.

Хтось мусив заплатити надзвичайну ціну, бо інший не зробив, що міг і мусив. Досягнення результату вимагає певного рівня зусиль. Цей рівень можуть забеспечити усі разом, об'єднавши свої сили. Або окремі одиниці, які досягнуть його для всіх, але ціною самознищення. Тому вміння єднатися може врятувати тих найкращих, здатних пожертвувати усім.

Кожен герой – це до певної міри докір іншим. Досить з мазохістською насолодою докоряти собі, жертвуючи життям найкращих. Давайте разом працювати та боротися так, щоб нові жертви не були потрібними.

І пам'ятати тих, хто таки на пішли на жертву. Довго пам'ятати, довше, ніж забувається попередня війна. Це головна запорука того, що нові герої будуть не потрібні.

Сьогодні ми гордимося "кіборгами", випускаємо календарі з їхніми обличчями, футболки та іншу фан-індустрію так, ніби вони лише зірки кіно. За всією цією фан-мішурою забуваємо, що вони не залишать знімальний майданчик, аби повернутися в реальне життя. Забуваємо, що після того, як їх не стане на екранах наших ТВ, ми вже не зможемо їх зустріти і взяти автограф, ніби у зірки після чудово зіграної героїчної і трагічної ролі. Бо часто їх уже по-справжньому не стало.

Ми називаємо їх кіношним словом "кіборги", щоб не ускладнювати собі життя, запам'ятовуючи їхні імена. Тому що не знаємо здебільшого цих імен.

Нам потрібними стали безіменні "кіборги" тому, що близько ста років майже цілком безіменними залишалися герої Крут.

Cьогоднi вiдомi прiзвища лише 20 із загиблих. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко; студенти унiверситету Св. Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич, Григiр Пiпський, Іван Сорокевич, Павло Кольченко, Микола Ганкевич.

Повернемо героям імена – позбудемось необхідності в нових героях.

powered by lun.ua

Як українці поховали СРСР на референдумі.

Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року став останнім цвяхом у домовину СРСР, який припинив своє існування через 25 днів після його проведення...

Найважливіший день

Ця серія про найважливіший день в сучасній історії України, а цей день – про те, що меншість може перемагати, якщо знає чого хоче і здатна сконцентрувати всі свої сили на досягненні мети...

У Польщі відкрили пам'ятник видатному українському гуманісту – отцю Омеляну Ковчу, "пароху концтабору Майданек"

Біля концтабору Майданек у Любліні 4 жовтня сотні людей зібралися, щоб вшанувати пам'ять "героя віри і любові", українця Омеляна Ковча. Символічне покриття із пам'ятника зірвали чотири "в'язні концтабору" під звуки скрипки, що лунали із табірної вежі...

Перший цвях у домовину СРСР

"Перший цвях у домовину СРСР" – назвав цю подію Збігнєв Бжезінський. Україна стала ще на крок ближче до свободи. Подивіться історію 16 липня 1990 – дня, коли Верховна Рада УРСР ухвалила декларацію про державний суверенітет...

Нищення культури триває

Культура є основою розвитку будь-якої нації. Кожна цивілізована держава приділяє величезну увагу підтримці культурних індустрій, поширенню якісного культурного продукту і зростанню культурного рівня громадян...

БАНДЕРА VS ГІТЛЕР І СТАЛІН: ЯК УКРАЇНЦІ ВІДНОВИЛИ УКРАЇНСЬКУ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

30 червня 1941 – досі залишається днем, довкола якого найбільше контроверсій та гарячих дискусій істориків. Про нього нова серія нашого серіалу...