"Хочеш миру – готуйся до війни"
Я почну з чесної відповіді:я не знаю, чого чекати протягом наступних десяти років.
І ніхто не знає.
Бо наше майбутнє сьогодні визначає війна. А війна – це найменш передбачуваний фактор у політиці й історії.
Тому кожен, хто впевнено розповідає, коли і як вона закінчиться -або невіглас, або брехун, або провокатор, який працює на нашу поразку.
Ми це вже бачили."Ще 2-3 тижні" – ці слова звучали не раз. І кожного разу реальність їх спростовувала.
Але якщо ми не можемо передбачити майбутнє – це не означає, що ми не можемо до нього підготуватися.
Я не знаю, як саме виглядатимуть наступні 10 років.Але я точно знаю, до чого нам треба готуватися.
До війни.
Не тому, що ми хочемо війни.А тому, що ми хочемо миру.
Si vis pacem, para bellum.Хочеш миру – готуйся до війни.
Наша проблема в тому, що ми системно не були готові.
Ми не були готові 100 років тому -під час революції 1917-1921 років.
Ми не були готові під час Другої світової війни -хоча частина українців зробила висновки і створила УПА.
Ми не були готові після Революції гідності.
Ми не були готові у 2019 році – коли повірили, що війну можна просто припинити.
Ми не були готові у 2022-му – коли повномасштабне вторгнення стало для багатьох несподіванкою.
І саме тому:
ми зазнали поразки у 1921 році,ми не змогли перемогти у 1940-х, ми втратили території у 2014-му і у 2022-му. Це не випадковість. Це наслідок неготовності.
І ще одна річ, яку треба сказати чесно:
загроза війни для нас – надовго. Фактично – доти, доки поруч існує Росія в її нинішній формі.
Бо війна – це не лише фронт.
Це інформаційна війна. Економічна.Енергетична.
Культурна. Політична.
І на всіх цих фронтах проти нас воювали ще задовго до 2014 року. Ми просто не завжди це розуміли.
Тому відповідь на питання "чого чекати?" – проста.
Не чекати. Готуватися.
Готуватися до війни на всіх рівнях:
- військовому
- економічному
- інформаційному
- культурному
- політичному
Бо тільки підготовлена країна має шанс виграти.
І тоді ми зможемо говорити про перемогу.
А перемога – це не просто зупинка ворога, і навіть не лише повернення територій.
Перемога – це ліквідація російської імперії і поява на її місці нормальних, відповідальних, демократичних держав.
Це звучить амбітно. Але історія знає такі трансформації.
І вони стають можливими тоді, коли їх готують.
І тільки після цього стане можливим справжній мир.
Не пауза.
Не перемир'я.
Не відкладена війна.
А мир.
Тому головний урок наступних 10 років простий:
ми не маємо права знову бути неготовими.
Бо: si vis pacem, para bellum.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
