28 жовтня 2015, 18:25

Єлисаветградський синдром

Проросійські сили у Кіровограді активно просувають ідею, що Кіровограду треба повернути стару назву – Єлисаветград.  Єлисаветград – українське місто, назване на честь російської імператриці, у часи, коли Україна була в складі імперії.  

Кампанія підтримки цієі назви  триває роками, але зараз особливо активізувалася, зважаючи на обов'язок містян обрати нове ім'я замість радянського Кірова. Тож акція, "підтримана" "експертною" думкою та зовнішньою рекламою, розгорнулася по всьому місту.  Її натхненники розуміють мету. Ті ж, хто думає, що ця ідея - звичайне повернення історичної назви - самі добровільно накидають собі ярмо на шию. Розписуються в тому, що не бачать Україну інакше, як служницею російської імперії. І не тільки як історичний факт, але й як сучасні наміри. 

Вважаю, що за Єлисаветград на мапі України буде навіть більш соромно, ніж за Кіровоград. Адже появу там імені комуністичного вождя з нами ніхто не узгоджував (врешті як і "першу" появу російської імператриці). А от як пояснити нащадкам, що на 25 році незалежності, на другому році війни з Росією, українці самі обрали назву, яка нагадує про колоніальну залежність від тої самої Росії? Напевно, в психології поруч з Стокгольмським синдромом має з'явитися новий феномен – Єлисаветградський.

25 жовтня у місті провели маніпулятивне опитування щодо назви: кожен охочий міг "проголосувати" стільки разів, на скільки йому вистачало часу. Та хоч біля кожного намету з розставлених біля виборчих дільниць. 

До честі міської ради, результатів цього "опитування" вони, після запеклих баталій, таки не врахували. І ухвалили подати до Верховної Ради всі сім варіантів назв, що фігурували в обговореннях.

Можна звісно заплющити очі на такі новини, адже який вплив на повсякденне життя мають такі символічні речі як назви? 

Але я просто нагадаю тільки одну: "Новоросія". 

Що з'являється в уяві при цьому слові? Вибухи, очікування сина/доньки з війни, зруйновані будинки, невизначена підвішена ситуація, яка заважає країні розвиватися, що ще? 

А назва ця сягає своїм корінням саме в ті часи, коли існував Єлисаветград, а губернія, до якої він належав – була Новоросійською. 

Тож давайте позбудемося Єлисаветградського синдрому і не будемо поширювати власними руками Новоросію на сотні кілометрів від окремих районів Донецької та Луганської областей.

Про звернення до ЮНЕСКО проти деколонізації

Нерішучість у звільненні України від маркерів русского міра дається взнаки. Варто було українській владі порушити встановлені законом строки очищення публічного простору деяких міст від символів російської імперської політики, парламенту – безпідставно провалити перейменування окремих міст, а правоохоронним органам – заплющити очі на українофобські заяви мера Одеси Труханова, як вата всіх кольорів і відтінків почала піднімати голову...

Якби не було УПА

Історики однаково не люблять обидва питання: "що буде" і "що було б, якби". Історія має справу тільки з об'єктивною реальністю і тому намагається відповісти лише на питання "що було"...

Заборона консульського обслуговування українців за кордоном є відверто протиправним і винятково шкідницьким кроком.

Заборона консульського обслуговування українців і видачі паспортів за кордоном є відверто протиправним і винятково шкідницьким кроком. Оскільки багато хто сприйняв цю новину швидше на емоціях, не усвідомивши її змісту й реальних наслідків, поясню по пунктах чому нічого, крім шкоди, це рішення не принесе...

Про бюджет культури на 2024 рік

З одного боку, проєктом бюджету на наступний рік передбачене деяке зростання видатків на культуру порівняно з нинішнім, і це, безумовно добре...

Рішення комісії зі стандартів дежавної мови дискредитує процес деколонізації.

Kомісія зі стандартів дeржавної мови має пeрeглянути своє нeдолугe рішeння, а її члeнам час іти у відставку. Рішeння Національної комісії зі стандартів державної мови про пeрeймeнування півтори тисячі насeлeних пунктів (включно з містом Запоріжжя) викликало справeдливe обурeння...

Про українську реконкісту.

З початком війни із Росію в Україна активно зміцнює національну ідентичність. Зросла державна підтримка української мови, культури, формуються спільні погляди на наше минуле...