16 жовтня 2019, 09:56

Група "Першого грудня" прощається із професором Володимиром Панченком

Слово прощання з Володимиром Панченком

Ініціативна група "Першого грудня" проводжає в останню дорогу ще одного свого побратима – Володимира Євгеновича Панченка. Ще тиждень тому у телефонній розмові він спокійно сказав одному з нас: "Тепер уже все в руках Божих". І Бог справді прийняв рішення, накривши його Покровою Божою Матері, як колись червоною китайкою покривали козака.

Володимиру Євгеновичу з його славним і мудрим життям можна було щиро позаздрити. Лише сухий перелік його наукових звань і посад, літературознавчих праць і письменницького доробку займає у "Вікіпедії" чимало місця.

Сьогодні велику втрату відчуває Національний університет "Києво-Могилянська академія", професором якого він був. Сьогодні вдячним словом згадують про спочилого в Українському центрі Міжнародного ПЕН-клубу, що гордився його членством, і в Кропивницькій обласній організації Спілки письменників України, що мала його за відповідального секретаря. Згадають Володимира Євгеновича й у стінах Верховної Ради України, в якій він був народним депутатом І скликання, та в інтернет-виданні "ЛітАкцент", шеф-редактором та засновником якого він був із 2007 року.



До Ініціативної групи "Першого грудня" Володимир Панченко долучився 2015 року і відразу став незамінним. Його щира прихильність і сердечність примножували йому друзів, його мудрість і відчуття слова робили його талановитим співавтором наших документів, його вирозумілість і тактовність давали йому дар посередництва, коли наші дискусії ставали надто емоційними.

А ще ж є в цьому світі "Вікіпедія" багатьох людських сердець, у якій записані всі добрі діла Володимира Панченка, що їх він щедро сіяв довкола себе. Його любили всі, хто знав його, бо таких добродіїв просто неможливо не любити. Відтак пустку з його відходом відчує чимало людей.

Відходив із життя він мужньо і гідно, знаючи свій діагноз і розуміючи його невідворотність. Його дух був міцніший за тіло, а завдяки своєму мужньому спокою він до останнього зберігав спроможність бути опорою, а не тягарем.

Хай буде земля йому пухом, а пам'ять про нього – вічною!

Учасники Ініціативної групи "Першого грудня": В'ячеслав Брюховецький, Іван Дзюба, Євген Захаров, Йосип Зісельс, Мирослав Маринович, Вадим Скуратівський, Юрій Щербак, Ігор Юхновський, Ярослав Яцків.

Голова Секретаріату Ініціативної групи "Першого грудня" Іван Васюник, Данило Лубківський, Ярина Ясиневич, Сергій Рохманов, Ольга Сало, Олена Подобєд-Франківська, Ігор Бігун, Андрій Когут.

Фото "Дня"

powered by lun.ua

На захисті свободи вибору. Помаранчева революція.

Навіть після відновлення незалежності в 1991 боротьба українців за свободу продовжилася. Восени 2004 ми відстояли одну з основ демократичного розвитку держави, без якої неможлива справжня незалежність, без якої ми б залишилися совєтською Україною – свободу вибору...

Як українці поховали СРСР на референдумі.

Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року став останнім цвяхом у домовину СРСР, який припинив своє існування через 25 днів після його проведення...

Найважливіший день

Ця серія про найважливіший день в сучасній історії України, а цей день – про те, що меншість може перемагати, якщо знає чого хоче і здатна сконцентрувати всі свої сили на досягненні мети...

У Польщі відкрили пам'ятник видатному українському гуманісту – отцю Омеляну Ковчу, "пароху концтабору Майданек"

Біля концтабору Майданек у Любліні 4 жовтня сотні людей зібралися, щоб вшанувати пам'ять "героя віри і любові", українця Омеляна Ковча. Символічне покриття із пам'ятника зірвали чотири "в'язні концтабору" під звуки скрипки, що лунали із табірної вежі...

Перший цвях у домовину СРСР

"Перший цвях у домовину СРСР" – назвав цю подію Збігнєв Бжезінський. Україна стала ще на крок ближче до свободи. Подивіться історію 16 липня 1990 – дня, коли Верховна Рада УРСР ухвалила декларацію про державний суверенітет...

Нищення культури триває

Культура є основою розвитку будь-якої нації. Кожна цивілізована держава приділяє величезну увагу підтримці культурних індустрій, поширенню якісного культурного продукту і зростанню культурного рівня громадян...