Суспільне мовлення і ми
Чому я погодився на пропозицію Зураба – якщо його виберуть, йти з ним в команді та робити Суспільне Мовлення і що я там збираюся робити?
Ну от так, якщо себе спитати: "Чому?" У мене є хороша робота. У мене є чим займатися зараз і найближчі кілька років. А тут – хоп і у ці всі плани доведеться вносити зміни. Що я отримаю взамін? 4 роки напруження, конфліктних ситуацій, спроб проламати головою стіну?
Так.
Це напевно як з армією. Треба йти. Прийшла повістка.
Я радий, що тоді я пішов у армію.
Але не тільки це.
Це ще й можливість спробувати щось змінити.
Хтось має це зробити Суспільне мовлення. Це треба робити хоча б тому, що те, що робили ДО цього з Першим – це пекло. Це абсолютне зло. І влада має зрозуміти, що їм просто необхідно мати мовника, в неупередженості якого можна бути впевненим. Владі це потрібно насамперед. Власне українській владі, а не окремим політикам. Один канал, який не працює ні на олігарха, ні на політика – це те, що зараз дуже необхідне.
Чому це досі ніхто не зробив, – обурювався я сам собі. Чому ніхто не взявся за це? І хтось же має це почати робити. А тоді я спитав – а чому не я?
Участь у Суспільному – це можливість долучитись до створення чогось більшого. Чогось, що буде пояснювати реальність. Це дивне словосполучення "пояснювати реальність". Але воно дуже потрібне. В купі заангажованих приватних медіа має бути місце, де складні процеси довколишньої реальності пояснюють простими словами.
Зараз настільки все заплутано! Все так швидко змінюється! Де ворог? Хто ворог? Вчора ворог, сьогодні – свій і навпаки. Що зрада? Де перемога? Нас вкинули в круговерть інформації і пливіть, як хочете.
Суспільне має стати тим, з ким можна звірити: де верх, де низ, де право, де ліво.
Довкола нас в новинах/пресі/радіо/інтернеті надто багато напівправди-постправди-емоцій-образ-маніпуляцій-недосказаності. Потрібна платформа, де цього не буде. Одне місце, яке не буде намагатися заради рейтингів показувати бійки у Верховній Раді чи через вигоду власника робити постановочні сценки з депутатами.
Має бути хтось перший, хто зможе пояснити, що відбувається. Показати реальність такою, як вона є. Без пом'якшень, перебільшень чи маніпуляцій. Але і це не все. Потрібне місце, де можна буде зрозуміти не лише те, що відбувається і чому. А і дізнатись про нові ідеї, куди можна рухатись.
Для мене робота в команді Зураба – це можливість зробити це. В цій команді я буду відповідати за суспільно-політичний напрям контенту Суспільного мовлення.
Це буде телебачення? Так. Це буде радіо? Так. Це буде паблік в соцмережі? Так. Це буде youtube? Так.
Ми повинні стати тією кнопкою на пульті, тією частотою на радіоприймачі, тією вкладкою в браузері, до яких звертаються, коли щось стається. Коли хочеться щось дізнатись нове. Я впевнений, що Суспільне знайде свою аудиторію, яка буде йому довіряти. Ці люди прийдуть до нас з youtube та соцмереж. І вони прийдуть не самі, а зі своїми родичами і знайомим, друзями і співробітниками. До нас прийдуть ті, в кого вже сьогодні є запит на те, що ми робитимемо завтра: "Медіапродукт про складні речі простими словами".
Роман Вінтонів, журналіст
