Олександр Волков: "Без зміни законодавства дострокові вибори – це абсолютна дурниця!"

Олександр Волков - людина в політиці добре відома. Про нього написано і сказано чимало. Він був помічником та радником Президента Леоніда Кучми. Двічі у 1998 та 2002 роках обирався депутатом Верховної Ради України від мажоритарного виборчого округу N208, що на Чернігівщині. "Директор парламенту" – таким своєрідним "титулом" нагородили його журналісти за те, що міг забезпечити успішне голосування з будь-якого питання. Нині він – кандидат політичних наук, очолює Інститут політичного аналізу та соціального прогнозу. Своєрідно відзначив своє 60-річчя – дружина Майя подарувала йому сина, якого на честь батька назвали Олександром. Оскільки фермерське господарство "Озерне", де зі своєю родиною мешкає Олександр Михайлович, розташоване на землях Гнідинської сільської ради, що в Бориспільському районі, було б великим гріхом не скористатись нагодою почути думку непересічного політика про нинішню ситуацію в нашій державі.

- У нещодавньому інтерв'ю газеті "Київський телеграф" Ви порадили нашому Президенту встати раніше, умитись і прийняти правильне рішення. Чи можна вважати саме таким його Указ про розпуск Верховної Ради та оголошення дострокових парламентських виборів?

- На превеликий жаль, я маю констатувати, що воно не лише неправильне, а ще й безглузде. Оскільки після цих дочасних виборів, проведених за діючою пропорційною системою, розклад сил у парламенті суттєво не зміниться. Отож, майбутню коаліцію знову очолять або бютівці, або ж регіонали. Більше того, уже сьогодні зі стовідсотковою упевненістю можна сказати, які кандидатури претендуватимуть на прем'єрське крісло: це – Юлія Тимошенко та Віктор Янукович. Тоді у мене є питання до Президента, а навіщо він весь цей город почав городити? Через надмірну ненависть до леді Ю, як головного конкурента на майбутніх президентських виборах? Але я хочу сказати Вам і Вашим читачам, що, за даними соціологічних досліджень, для Віктора Андрійовича буде проблемою не те, щоб президентські вибори виграти, а навіть до другого туру потрапити. Бо хоч зліва рахуй, хоч справа рахуй, а все одно виходить, що на фініші президентських перегонів стосунки між собою з'ясовуватимуть Тимошенко з Януковичем. То чи не простіше було б дати команду своїм політичним силам на створення коаліції з Партією регіонів у рамках нинішньої Верховної Ради, позбавивши таким чином Юлію Володимирівну прем'єрського трампліна для стрибка у президентське крісло, аніж хвилювати усе суспільство. Адже за нинішньої складної економічної ситуації припиняти повноваження парламенту і проводити дострокові вибори – це абсолютна дурниця!

- Тобто, Ви вважаєте, що в діях Глави держави була б певна логіка, коли б попередньо були внесені зміни до виборчого законодавства?

- Саме так. Чому я весь час говорю про зміни до закону про вибори народних депутатів? Бо ті люди, які сьогодні є в парламенті і в керівництві державою, себе остаточно дискредитували, а можливість появи на політичній сцені нових облич зі свіжими ідеями всіляко блокується нинішніми "вождями", які надійно тримають під контролем формування виборчих списків.

- Але ж зміна правил гри, так би мовити, збиткова не лише нинішнім політичним лідерам, а й нардепівській "масовці", яка при всіх депутатських пільгах та ще й під захистом горезвісної недоторканності загалом непогано себе почуває. Яким же чином відповідне рішення можна провести через парламент?

- Тут зобов'язаний своє слово сказати Президент, у якого є відповідні важелі впливу. Зокрема, саме він вносить до парламенту кандидатуру майбутнього прем'єр-міністра. Отож, повинен домовитись з імовірними претендентами на цю посаду, а це очільники депутатських фракцій, аби ті забезпечили позитивне голосування з цього питання. Аргументувати свою позицію Глава держави мав би тим, що народу набридло обирати до найвищого законодавчого органу країни усіляких секретуток, водіїв, охоронців, яких вони зроду не бачили і яким начхати на інтереси своїх виборців. Натомість відкриті списки, мажоритарна, а чи мажоритарно-пропорційна системи дадуть змогу повернутись до норм Конституції, де чорним по білому написано, що депутат у парламенті є представником народу і за свою діяльність несе перед ним повну відповідальність. Колись я вносив до закону про вибори народних депутатів суттєву поправку, яка б давала виборцям реальну можливість відкликати свого обранця, який швидко забув про власні передвиборчі обіцянки і перестав відстоювати інтереси народу, що ми нині й спостерігаємо. Врешті-решт треба, щоб депутат був депутатом, а не бараном у отарі партійного "пастуха".

- Однак, вчинки самого Президента не завжди зрозумілі народу. Для чого йти на дострокові вибори, коли твій сьогоднішній рейтинг вкрай низький, а політична сила, на яку ти спираєшся, теж має з цим великі проблеми?

- Повністю з Вами згодний, бо сьогодні, за даними соціологічних досліджень, "Наша Україна" може розраховувати лише на 4 – 4,5% голосів виборців. Навіть якщо партійний список очолить сам Віктор Ющенко, то й тоді цей показник навряд чи перевищить 10%. На що Президент сподівається, я не знаю. Вочевидь, у його команді є очолюваний Віктором Балогою агресивний блок, який в основному займається критикою Юлії Тимошенко та її уряду, а ось група серйозних аналітиків, здатна змоделювати і викласти на папері завтрашню ситуацію, відсутня. Звідси і ті численні "проколи" як у внутрішній, так і в зовнішній політиці, що останнім часом переслідують Віктора Андрійовича.

- Позачергові вибори обійдуться українським платникам податків майже у півмільярда гривень. До того ж, країна залишиться без ухваленого бюджету на наступний рік. Ще й значна частина потенційних інвесторів від неї відвернеться. І все це на фоні серйозної світової фінансової кризи. Можливо, доцільніше було б у рамках нинішньої Ради створити коаліцію між БЮТом та Партією регіонів і не збурювати вкотре усе суспільство?

- На мою думку, це виключається. Вони могли б домовитись із низки політичних і навіть ідеологічних питань, а ось що стосується розподілу портфелів, то тут порозуміння неможливе. Якщо діяти за аналогією демократичної коаліції, то при формуванні нової посада прем'єра мала б перейти до Віктора Януковича, оскільки фракція регіоналів чисельніша за бютівську. Однак, говорять, що Юлія Тимошенко, сповідуючи подвійні стандарти, навідріз відмовилась від такого варіанту. Не влаштувала посада спікера і Віктора Федоровича та його оточення. Тому і не створили коаліцію, хоча на короткий термін до президентських виборів вона була б логічною. Ось вам і вболівання за державні інтереси. Вони відійшли вбік, оскільки на горизонті уже виразно маячить президентська посада, вести боротьбу, за яку з прем'єрського кабінету набагато перспективніше.

- А чи може існувати сценарій, за яким після виборів Верховна Рада взагалі не буде сформована?

- Ні, не може такого бути. Знаєте чому? Тому, що дуже слабкий у нас Президент. Дуже слабкий. І він ніколи на якісь жорсткі кроки не зважиться. А розмови про те, що зневірені люди на вибори просто не прийдуть, хоч і не позбавлені певного сенсу, однак реального підтвердження не отримають. Тут може спрацювати сталінське "важливо не як голосують, а як рахують". Для того, щоб була необхідна "активність" виборців і набрати якомога більше голосів, Юлія Володимирівна фальшуватиме на Заході, а Віктор Федорович на Сході, отож і явка буде, і Верховна Рада буде, і всі її визнають, і нічого не зміниться у тому парламенті. Це на сто відсотків.

- Ви згадували, що нинішнє виборче законодавство перешкоджає появі на політичній сцені нових особистостей з цікавими ідеями. Молодий Арсеній Яценюк – це самостійний серйозний гравець чи другий В'ячеслав Кириленко під рукою Президента?

- Я давно спостерігаю за політичною кар'єрою Арсенія Петровича і можу сказати, що це доволі серйозний політик, але, на жаль, не самостійний, а точніше, йому не дають таким стати, силоміць затягуючи на чільне місце у списку "Нашої України". Це може коштувати йому політичного майбутнього, оскільки проект "Наша Україна" сьогодні не те що вже не дихає, а просто починає смердіти. Його треба "закопувати". Шкода, що в цю "могилу" може потрапити і пан Яценюк. Кажу це щиро, оскільки сьогодні він має хорошу політичну перспективу, яку засвідчують дані соціологічних досліджень. Так, на Київщині він другий за рейтингом довіри після Юлії Тимошенко, а загалом по державі за рівнем підтримки посідає четверте місце, обігнавши діючого Президента та поступаючись лише Тимошенко, Януковичу і Литвину.

- Що можете сказати про Анатолія Гриценка як політика?

- Він виважений політик. Має власні погляди на події та явища і не боїться їх відверто висловлювати. Зокрема, підкупила його заява про те, що заради майбутнього України, збереження її єдності Віктор Ющенко, Віктор Янукович та Юлія Тимошенко мають добровільно відмовитись від участі у майбутніх президентських виборах. Але Гриценко сьогодні один. За ним немає ніякої партії чи громадського об'єднання. Так велика політика не робиться.

- Які, на Ваш погляд, найбільші вади української політичної еліти?

- Усі її представники нещадно критикують своїх опонентів та дружно говорять про безлад у державі, який люди і без того відчувають на собі щодня. Натомість ніхто не пропонує реальний вихід із тієї прірви, до якої ми скотилися. А до того ж, усі безсовісно брешуть. Пригадайте обіцянки Президента посадити бандитів у тюрми, змусити багатих поділитись із бідними, запровадити закон один для всіх. Не менш щедрою була і нинішня прем'єрка: за два роки повернути втрачені вклади "Ощадбанку", негайно перейти на контрактну армію. Що з цього вийшло – усі бачили. Вони брехали, брешуть і брехати будуть. Особливо напередодні виборів, пропонуючи людям золоті гори і манну небесну.

- Хто ж цій брехні повинен покласти край?

- Абсолютно впевнений, що це міг би зробити виборець. Свого часу я вносив законопроект, зміст якого полягав у тому, що політична сила, яка не виконала своїх передвиборних обіцянок, не має права брати участь у наступних виборах. На тих депутатах, які підписувались під брехливою програмою, потрібно ставити крапку. Тоді б, перш ніж "ляпнути" чергову обіцянку, кожен би подумав чи зможе її виконати.

- Ви прийшли у велику політику без "поводиря". Маєте величезний досвід. До Вашої думки дослухаються не лише у владних кабінетах, а й у квартирах простих українців. Яку позицію займете на дострокових виборах?

- Безумовно, братиму у них участь. З ким? Однозначно не з тими, хто нині в парламенті. З одного боку, вони мене до себе й не кличуть, бо бояться людей із власною позицією і думкою, яку, до того ж, завжди відверто висловлюють. Серед політичних кланів я свого місця не бачу. Зі мною хочуть усі радитись, але записувати у свої списки не поспішають, оскільки знають, що у мене від "здрастуй" до "іди ти..." одна секунда.

- Чи є майбутнє в України, і хто його визначає?

- Однозначно, воно є. А визначальною силою може бути лише народ. Зумів же він у 2004 році змінити політичне обличчя країни. І якщо політики зрадили своїм обіцянкам, то Майдан нікуди не зникав і його можна повторити знову, аби нагадати керманичам, що народ лише тимчасово делегує їм свої владні повноваження, а тому у будь-який момент може їх знову відібрати. Люди – велика сила. Потрібно лише, щоб у вирішальну хвилину вони сказали своє вагоме слово.

- Однак, сьогодні люди розчаровані. Вони не визначились, чи варто взагалі йти на вибори?

- Тут ніяких сумнівів бути не повинно. Якщо не проголосуєте, то ваш голос обов'язково використають на користь якоїсь політичної сили. Варто лише визначитись, кого підтримати: тих, хто вас уже неодноразово обдурив, а чи ставку зробити на ту партію, яка пропонує реальну програму виходу з кризи. Потрібно розбавити парламентське "болото" свіжою джерельною "водою".



- А за кого буде голосувати виборець Олександр Волков?

- Вся моя родина та друзі будуть голосувати за ту політичну силу, з якою я йтиму до парламенту і яка ніколи не підтримуватиме існуючий режим. Ніколи. Я вірю, що все можна змінити на краще.

Коли ми вже збирались залишати затишне помешкання патріарха української політики, з бічної кімнати вибігла дівчинка років чотирьох, кинулась таткові на руки і міцно обхопила рученятами його за шию. Варто було бачити, якою ніжністю враз засвітились очі Олександра Михайловича. Кудись на задній план відступила недавня двохгодинна розмова про політичні перипетії, і подумалось, що оце, мабуть, і є прояв отого справжнього сенсу життя, а все решта – суєта суєт.

ВІСТІ, Василь ГАЛАТЕНКО