Для того, щоб нічого не змінилося, потрібно змінити все, чи – мусимо їх позбутися, але всіх: (
Вслід за італійським письменником Джузеппе Томазі 11 князем ді Лампедузою, його героєм старим князем Саліна та Миколою Рябчуком ще раз вважаю за необхідне повторити стару істину Еклезіаста – "Для того, щоб нічого не змінилося, потрібно змінити все".
Цю фразу герой ді Лампедузи кинув спостерігаючи за революцією Гарібальді, яка скидала старий режим Бурбонів у Сіцілії. Все ніби змінювалось. І водночас нічого не змінювалось. Тільки люди ставали підлішими – це за ді Лампедузою. Стару аристократію змінювали підлі парвеню, скоробагатьки, спекулянти з печерними уявленнями про гідність, культуру. А також цинічні перевертні з старої знаті, що, сьогодні плазуючи перед Гарібальді, на завтра були готові його здати новому королю. І таки здали.
Але суть у підлій природі людини. І технології влади.
Повертаючись до української ситуації переконуюся, що попри всі зміни, що сталися за роки незалежності – прихід Кравчука, зміну Кравчука на Кучму, зміну Кучми на Ющенка, навіть Помаранчеву революцію, і останню зміну Ющенка на Януковича – всі зміни відбуваються тільки для того, щоб нічого насправді істотного не змінилося. І за великим рахунком – ніхто не змінився.
До чого це я? А до того, що гарант Янукович є дитиною не лише Ющенка, як про це твердить БЮТ, але й Тимошенко.
Ба більше – теперішня влада породження всіх попередніх. А об'єднана опозиція, яку пробує створити Тимошенко "під себе", є не лише відображенням у дзеркалі теперішньої "донецької" влади, але й її можливим майбутнім продовженням. Подивіться тільки на блискучий "хід конем" чи не найближчого соратника Тимошенко Андрія Портнова – "одно маленькое движение" і він вже в правлячій обоймі. Про яку "велику чистку" може йти мова, коли чистку треба починати з самої Тимошенко.
Отож те, що теперішня влада породжена теперішньою опозицією є вже очевидним навіть для політичних ідіотів.
То що ж робити, як вийти з цього зачарованого кола Кравчуків-Кучм-Ющенків-Тимошенків-Януковичів? Як позбавитися цих вічно сьогоднішніх, а по-суті вічно вчорашніх. Перш за все як позбавитися їх у опозиції – бо ж опозиція це неначе наше майбутнє. Вона неначе має бути рано чи пізно обраною. Але вона вже вчорашня! Генеалогію цієї влади я б дотягнув не лише до Кравчука, а й до самого Брежнєва – бо ж придивіться, як щемливо нагадує "нашого дорогого Леонида Ильича" теперішній гарант. І як молодого Леонида Ильича, у деяких своїх не таких вже й поганих рисах, нагадував Віктор Андрійович – ніщо людське так само не було йому чужим. Однак які результати і Леонида Ильича, і Віктора Андрійовича!
Однак хто такий Леонид Ильич в совєтській історії – це вічне вчора і спроба зупинити час, не розвиватися, тягнути безкінечну і скучну ноту "развитого социализма". Здається ту саму дачно-мисливську ноту взявся тягнути і наш сьогоднішній гарант. Тягнути доти, доки вдасться. Однак чи вдасться – старечого жирку в дряхліючому СССР було більше. А жити з продажу "труби" чи мови довго не вдасться. Кремлівські твікси хочуть всього – всієї України. То тоді президентом чого буде наш теперішній гарант? Правильно – президентом Єнакієво.
Однак тенденція знову повести суспільство по замкнутому колу очевидна. Жодних змін не буде. Владу та гроші імущі тільки перероджуватимуться, вдаватимуть, що все радикально змінилося (бо бач Табачнік!), щоб ми опинилися саме там, де ми є сьогодні. А вони завжди були зверху. Для того, щоб нічого не змінилося, потрібно змінити все.
То що ж робити? Маємо вибудовувати якусь таку опозицію, яка не тягнутиме за собою гнійних бацил минулого. Україна потребує справжніх змін, а не їх імітації чи змін без зміни. Інакше в нашому динамічному світі Україна просто не виживе. Та ми не виживемо. Лікувати, при цьому рівні корупції у медичних університетах, буде нікому і ліків, при цій корумпованості аптечного бізнесу, не буде! Тому лозунгом дня має стати "зміни, або смерть". А тепер пильно порозглядайте – не менше 5 хвилин – портрет нашого сьогоднішнього гаранта:) Можете повісити його в кабінеті, чи над ліжком для вечірньої молитви:)
Мусимо їх позбутися. Але всіх: (
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
