Сценарії ненависті або поділяй і володарюй
Перед кожними виборами у Росії звірина ховається по глухих лісах. Бо ж відомо – напередодні виборів "мочити" будуть не лише "кавказцев" чи "славян", але й занесених у червону книгу усурійських тигрів, бурих та білих медведів і т.д. Ну не на білочці ж розтягнеться "витязь у тигровій шкірі". Цього разу певно буде все ж білий медвідь – бо ж екзотично і красіво. Уявіть лишень ВВП на білій ведмедиці. Чомусь йому потрафляє вбивати лише самиць. Про Червону книгу і занесених до неї усурійських тигрів – й не згадую – "царь-батюшка, чай, – хочу казню, хочу милую". Отож ждім ВВП на забитій білій медведиці. Краса тай годі. Отож "охота началась".
Сьогодні, їдучи з Борисполя до Києва, зі здивуванням серед безлічі білбордів з портретом президента України, що вітає з Новим роком побачив білборд з подобизною "героя" Росії, а насправді чеченського м'ясника, Рамзана Кадирова. Здавалось би – ну при чому тут Бориспіль і Кадиров. Але, здається, починаю розуміти. Чекаймо в гості. Як не особисто, то його технології. А технологія "опускання" свого і не свого народу йому, як нікому, відома – дивись словник кримінального сленгу.
Свого часу Сталін чітко окреслив цю технологію: "Берош цыпленка, ощипиваеш, бросаеш к сапогам, и он начинает к ним жаться".
Цілком синхронно офіційні особи Росії раптом почали масований деморалізуючий пресинг. Пресинг на всіх. Не тільки – на "инородцев", "кавказцев" і т.д. А й на Україну та українців. Одним словом – "починається нагінка на "врагов". Причина проста – в Росії невдовзі президентські вибори. Потрібно "сплотить народ", щоб не сумнівався, кого підтримати на виборах. Одним словом – поділяй і володарюй.
Отож дія перша:
Раптом ні з того ні з сього у Москві вибухають сутички на расовій чи етнічній основі. Так звані "кавказцы" громлять так званих "славян". Зауважте – не росіян, а якихось "славян". Певно це відродилися новгородські словени. А насправді це ще одна цегла в побудову так званого "Русскаgа мира" в якому немає ні українців ні білорусів – "токмо словенє". І після цього починаються жорсткі зачистки, глорифікується міліція та спецслужби. Сценарій зрозумілий. Підривати будинки у Москві напередодні виборів не з руки. Вже було. Розпочинати нову війну у Чечні теж не з руки. Було вже двічі. От і надумали політтехнологи російських кандидатів у президенти "замочити" кілька своїх, щоб народ притиснувся до правлячого "сапога".
Дія друга:
Зламавши зуби на вчетверте "обраному" президенті Білорусі Аляксандрі Лукашенце один, якщо не єдиний, кандидат на президента Росії ВВП неначе знічев'я ні сіло ні впало, щоб потрафити і так розбуялому російському націоналізмові на своїй вже знаковій щорічній прес-конференції візьми та заяви (неофіційно, звичайно, без мокрої печатки – це я МЗС України), що Росія ну вже настільки велика та могутня була, є та буде, що навіть так направду і не потребувала якоїсь там України для того, щоб перемогти у Другій світовій війні. Ось так. І цифри, виявляється, про це говорять. З цифрами у ВВП взагалі суцільні проблеми. Згадати б його переконання, що ледь не більшість населення України росіяни. Не російськомовні, яких теж не більшість, а просто росіяни. Ясна річ, бовкнувши цю дурницю, він розумів, яку глупоту говорить. Але – чому б не полоскотати "квасным русским патриотам" піднебіння. Бо ж ясно, що "мы б и без хохлов всех замочили". Тим більше, що якоїсь притомної реакції з боку Міністерства закордонних справ України, ясна річ не очікувалось – "цыпленок жмется к сапогу". Речник МЗС України вже таке виплітав, щоб не дай бог ВВП не подумав, що його маячня буде хоч якось опротестована. Отож ця глупота є двоспрямована – з одного боку потрафляє російській чорній сотні щоб знову ж "сплотить народ", який не сміє сумнівався, кого підтримати на виборах, а з іншого ще раз "опускає" хохлів. Щоб знали, хто тут хазяїн. А заодно поскавуліли, що і вони з своїми нещасними якимись десятьма мільйонами жертв цієї війни теж щось там вклали у "нашу русскую Викторию". І так було, є і буде – чи за Петра І, чи за ВВП.
Дія третя (провінційна):
За cамим ВВП пішли і малі гуляти. Ні з того, ні з сього генеральний консул Російської Федерації у Львові, дипломат високого рангу і чималого досвіду раптом почав філософувати, а чи є українська мова, звідки вона взялася, і як вона потрапила до Галичини, де українців "отродясь не было". І, очевидно, за ще одним фільозопом Дімою Табачником "и быть не может". Отож у відпровідності з високоосвіченим російським дипломатом до 1939 року в Галичині жили тільки руські (читай русские). І тільки потім звідкись взялися злостиві українці (читай бандерівці). Отака от придибенція случилась. А якщо серйозно, то ясна річ, що такого рангу дипломати глупоти не говорять. Але це не означає, що не займаються провокаціями. Ну і, ясна річ, гнуть головну лінію партії, разом з міністром освіти, молоді та спорту України розбудовують в Україні підвалини "Русскаgа мира". А заодно витягують з карпатських печер націоналістичне охвістя, яке зачаїлося в Галичині та на Волині. Перед президентськими виборами у Росії потрібно показати звіриний оскал українського націоналізму і знову ж "сплотить народ", щоб не сумнівався, кого підтримати на виборах.
На разі антракт. Чекаймо дій наступних у великому російському політичному театрі де Україні відвели роль Петрушки. А, може, це й не театр, а muppet show?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
