Редакції Товариства ''Знання'' України захопили рейдери
У ніч з 22 на 23 січня, коли розчулене українство святкувало чергову річницю української єдності – свято Злуки, невідомі, як завжди, рейдери вламалися у редакції журналів Товариства "Знання" "Трибуна" та "Наука і культура", що в Києві на вул. Прорізній.
Аякже – ласий шматочок у самому центрі міста. Чому б не прихопити.
Товариство "Знання" України звернулося до Президента України, Генерального прокурора, прокурора міста Києва, а також до виконавчої влади міста з листом з проханням сприяти протидії рейдерському захопленню приміщення в якому вже понад 40 (!) років розміщені редакції вищезазначених журналів. Ця сумна подія стала у один ряд з такими ж рейдерськими захопленнями інших культурних установ міста Києва. Як от знакове захоплення книгарні українських письменників "Сяйво". Наступ на культуру іде повсюдно. Не тільки у Києві. Але в Києві особливо – занадто великі ставки. Що це – шаленіючий дикий капіталізм, який все рве під себе чи антиукраїнські акції?
Рейдерів не зупинило навіть рішення Вищого господарського суду України про незаконність захоплення цих приміщень. А його рішення оскарженню не підлягає і повинно бути просто виконане. Та хто і як буде його виконувати – на війні, як на війні. Головне захопити і організувати глуху оборону. І бажано, щоб про це ніхто не знав. А з працівниками академічних установ справитись легше легкого. Викинули з приміщення – і все.
З огляду на цю ситуацію вважаю за необхідне зробити публічним звернення Товариства "Знання" України до Президента України, Генерального прокурора, прокурора міста Києва, а також до виконавчої влади міста з листом з проханням сприяти протидії рейдерському захопленню приміщення в якому вже понад 40 років розміщені редакції вищезазначених журналів.
ТЕКСТ ЛИСТА:
Звертаємося до Вас з проханням допомоги в протидії рейдерському захопленню майна журналу "Трибуна", видання Товариства "Знання" України та Національної спілки журналістів України, а також щорічника "Наука і культура", видання Національної академії наук України і Товариства "Знання" України.
З 1971 р. в будинку N10 по вул. Прорізній, де розташовані редакції знаних видань "Трибуна" та "Наука і культура", їх засновник Товариство "Знання" України, 40 років орендує для них це нежитлове приміщення площею 133,0 кв. метри. Орендна плата завжди вноситься в обумовлені договором терміни.
Як виявилося, 2008 р., тобто за 2,5 року до закінчення строку оренди, приміщення було підкилимно продане приватній структурі – ТОВ "Лорбук". Всупереч установленому порядку, оголошення про виставлення на аукціон приміщення у ЗМІ не було. В аукціоні брали участь лише 4 малі фірми, які очолювала одна й та ж особа – Е.М. Красковська, і які, до того ж, за вказаними адресами не значилися. На рахунку фірми "Лорбук" на той час було 52500 грн., а вона заплатила за це приміщення 1 млн. 200 тис. грн. Фактично приміщення купив той, хто заплатив такі гроші, що свідчить про рейдерський набіг з використанням підставної особи. Орендоване Товариством приміщення виставлялося на продаж відомою співучасницею рейдерства Першою універсальною біржею "Україна", яка на час його продажу – 15.07.2008 р. – не мала документально укладеного договору з Шевченківською райрадою – тогочасним господарем комунальної власності району, – щоб бути посередником у розпродажу її майна. Отже, дії цієї біржі були незаконними, рейдерськими. Не враховано було й того, що на час цього продажу діяла норма Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини", а це приміщення перебуває в будинку, який належить до таких споруд
Щоб захистити свої права, орендар – Товариство "Знання" України – змушений був звернутися до суду за позовом до управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської райради м. Києва, до ТОВ "Лорбук", і до третьої особи – Шевченківської районної у м. Києві ради у справі 16/621 про визнання недійсним договору купівлі-продажу. Господарський суд м. Києва виніс рішення від 20.05.2010 р., яким позов Товариства "Знання" задоволено повністю.
Однак потім, 15.07.2010 р. Київський апеляційний господарський суд постановою задовольнив апеляційні скарги ТОВ "Лорбук" і управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської райради м. Києва, скасувавши рішення Господарського суду м. Києва від 20.05.2010 р. у справі 16/621. А оскільки ця постанова не ґрунтувалася на доказах, що містяться у матеріалах справи, була прийнята з порушенням вимог ст.ст. 33, 34, 82, 101 ГПК України і захищала інтереси рейдерів, Товариство "Знання" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою. Розглянувши її у відкритому судовому засіданні, Вищий господарський суд України своєю постановою від 13 жовтня 2010 року касаційну скаргу Товариства "Знання" задовольнив, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2010 р. скасував, рішення господарського суду м. Києва від 20.05.2010 р. у справі 16/621 залишив у силі.
Таким чином, завдяки величезним зусиллям орендаря, розбазарену чиновниками управління комунального майна Шевченківського району власність було повернуто територіальній громаді (в комунальну власність) міста та району.
Та 24.01.2011 р. виявилось, що приміщення обох редакцій самовільно захопили невідомі особи, чим порушили наше право користування та право комунальної власності на майно територіальної громади м. Києва, та зірвали діяльність редакцій зазначених часописів, що є посяганням на свободу преси, особисте майно журналістів. Тож просимо негайно втрутитись у ситуацію, щоб зупинити безчинство, а адже такі дії компрометують владу.
З повагою
Голова правління
Товариства "Знання" України,
доктор філософських наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки України В.І.КУШЕРЕЦЬ
А ось свідчення самих пошкодованих:
"Прорізна,10, – ще одна точка болю
Сьогодні зранку знищили два чергових українських журнали: старий солідний щорічник "Україна. Наука і культура", який 30 років працював під вивіскою Національної академії наук і журнал товариства Знання. Їх по-бандитськи викинули на вулицю – зламали замки, речі вкинули в машину і вивезли кудись. Співробітникам не дали навіть забрати особисті речі. У нас це культурно називається "рейдерство", в цілому світі – розбій. Я цілий день сидів на телефоні і просив співрозмовників помогти боронити українську пресу. Найбільш огидно вели себе депутати ВР: усі, до кого я звертався, навіть не потрудились записати координати редакції. Відгукнувся П.Мовчан. Решта – боліють за долю України.
З журналістами теж не було так гладко – дехто не брав телефон, дехто – переадресовува до начальста, хтось обіцяв – не прийшов. Однак більшість до яких дозвонився – прийшли. Дякую Єгору Соболєву, Остапу Кривдику, і Вячеславу Піховшеку.
Прохання до всіх хто це бачить про допомогу: те що зробили з цими редакціями – бандитизм чистої води. Перечитавши текст нижче, який написала редактор журналу Олена Сергієнко, ви переконаєтесь, що ми переходимо в останню, найнижчу фазу, яка називається по їхньому "беспрєдєл".
"Прорізна,10, – ще одна точка болю
24 січня в понеділок уранці, працівники щорічника НАН України та Товариства "Знання" України "Наука і культура" та журналу Товариства "Знання" "Трибуна" не змогли зайти до своїх редакцій. Замки зламано і замінено, приміщення окуповані невідомими.
Викликали міліцію. Старший лейтенант, котрий назвався Сергіем, сказав, що приміщення куплене 2008 року і показав папір, на якому це зафіксовано.
Справді, приміщення, яке Товариство "Знання" України орендує для обох редакцій, було незаконно продане, про що й сказано в рішенні Господарського суду Києва від 20 травня 2010 року, яким суд скасував непевну оборудку. 15 липня 2010 року Київський апеляційний суд заперечив це рішення. Але 13 жовтня 2010 року Вищий Господарський суд України скасував незаконний продаж, і це рішення стало остаточним.
Ті, хто вдерся до прміщення, удають,ніби нічого цього не було, хоч представники їхні були присутні на всіх судах.
Було ще зроблено спробу відмовити "Знанню" у продовженні оренди приміщення для редакцій, яка закінчувалась 1 січня 2011 року, але лист про відмову був відкликаний 14 січня 2011 року як помилковий.
Отже, ніщо не віщувало бурі. Тим часом у наші дні небезпечно так легковажно думати. Коли зникають книгарні "Мистецтво", "Поезія", а далі й "Сяйво", магазин "Ноти" (печальній перекличці немає кінця), то й справді, чи не надто це великий привілей – жити і працювати – для якихось там українських редакцій..."
Сергієнко Олена Филимонівна
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
