Микола Рябчук: State capture, або Дещо про перспективи рейдерської держави
Незадовго до самiту Україна-ЄС, що вiдбувся 19 грудня в Києвi, Ендрю Вiлсон, експерт Європейської Ради мiжнародних вiдносин (ECFR), опублiкував аналiтичну записку "Україна пiсля вироку для Тимошенко", де оглянув коротко особливостi української внутрiшньої та зовнiшньої полiтики за часiв Януковича та окреслив найоптимальнiшу, на його погляд, лiнiї поведiнки Євросоюзу щодо України.
Хоча Янукович здобув на виборах лише незначну перевагу, зазначає Вiлсон, вiн радикально перепiдпорядкував собi усi гiлки влади. За допомогою пiдкупу та шантажу його прибiчники вiдразу ж сформували на основi Партiї реґiонiв нову бiльшiсть, а вiдтак i уряд. Подiбними ж методами вони змусили Конституцiйний суд зiґнорувати, по сутi, власне рiшення пiвторарiчної давностi i дозволити формування парламентської бiльшостi не лише партiйним фракцiям, як це записано в Основному законi країни, а й окремим перекупленим депутатам – так званим "тушкам". Пiд прикриттям облудної "судової реформи" вся система правосуддя в країнi виявилася фактично повнiстю пiдпорядкованою виконавчiй владi. У жовтнi 2010 контрольований Януковичем Конституцiйний суд скасував законодавчi змiни 2004 року, що обмежували президентську владу, й вiдновив дiю попередньої, суперпрезидентської конституцiї. Чимало фахiвцiв, пише Вiлсон, вважають це своєрiдним конституцiйним путчем.
Одночасно з узурпацiєю влади шляхом захоплення чи, навпаки, обезвладнення (як у випадку Верховного Суду) державних iнституцiй режим розпочав усебiчний наступ на опозицiю, незалежнi мас-медiа, "нелояльний" бiзнес i, взагалi, на громадянське суспiльство. Ендрю Вiлсон проникливо описує основнi iнструменти, якi влада використовує для боротьби з опонентами i якi, правдоподiбно, ще ширше i безсоромнiше будуть використанi наступного року для перемоги на парламентських виборах. По-перше, це те, що британський експерт називає "податковим терором": системне й систематичне знищення бiзнесу опозицiонерiв i будь-кого, хто наважується їх пiдтримувати, та цiлковите узалежнення всякої пiдприємницької дiяльностi вiд владного патронажу – такий собi рiзновид державного рекету, де плата береться не лише грошима, а й послугами, тобто лояльнiстю.
Другий iнструмент Вiлсон окреслює оксюморонним термiном "правовий терор" – тобто псевдо-леґалiстичне приборкання опонентiв, в основi якого лежить добре всiм знане вибiркове застосування права ("друзям – усе, ворогам – закон"). Скандальнi справи Юлiї Тимошенко, Юрiя Луценка та iнших членiв попереднього уряду є лише вершиною айсберга, в основi якого – традицiйно совєтська зневага до прав людини, закону, процесуальних норм i, взагалi, будь-яких чiтких i однакових для всiх правил. Правозахиснi органiзацiї наводять численнi факти незаконних арештiв i утримань пiд вартою, тиску на свiдкiв i фабрикування доказiв, вiдмов затриманим зв'язатися з родичами та адвокатами, не кажучи вже про застосування тортур та про загадковi загибелi ув'язнених, кiлькiсть яких зросла за останнi два роки у кiлька разiв порiвняно з "помаранчевим" перiодом. Знаменно, що тi самi реґiонали, якi, будучи в опозицiї, безперешкодно мiтинґували на всiх майданах i майданчиках країни, за два роки свого правлiння практично повнiстю заборонили протестувальникам проводити масовi акцiї, задовольнивши лише 7% поданих ними заявок.
більше про це тут
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
