2 серпня 2012, 15:08

Черговий культурний скандал міжнародного масштабу – під завалом церкви щезла скульптура Пінзеля

Серед проектів, котрі б мали тримати українську фіртку на Захід відкритою на сьогодні головним поза всяким сумнівом є виставка скульптур Іоана-Ґеорґа Пінзеля у Луврі, що готувалася продовж кількох років – практично з 2007 року.

Виняткової честі мати, хоч і через три століття, персональну виставку, та й ще де – не просто у Луврі, а у каплиці Людовіка XVI, наразі удостоївся лише один майстер з України – Пінзель.



Перлиною виставки мала стати фігура св. Онуфрія, що була знайдена і зберігалася у с. Рукомиш Бучачського району Тернопільської області. Голова делегації Лувру п. Женевєв Бреск, коли побачила її, то пів години на колінах і з лупою оглядала цей шедевр.











Однак на днях сталася чергова катастрофа. Причому її пробували, як у нас водиться, приховати. І тільки сьогодні, коли до Рукомиша прибула київський реставратор Світлана Стрельнікова – то все відкрилося – вона застала просто якусь дику картину. Церква, у якій була скульптура зруйнована. От стояла скеля-стояла, тай вирішила зірватися.

А що скульптура, яка варта десятків таких церков?А скульптури немає. Принаймні священник її не показав, хоч, як воно у них водиться, не виявив глибокої стурбованості на благосному лиці...

Пишу похапцем – може ще є шанс її відкопати чи знайти, якщо її просто викрали. Одне відомо – міжнародний скандал гарантовано. Бо ж виставкою займаються і посольства і міністерства, і інститути і музеї... Причому кількох країн. Потяг вже рушив... А тут от таке.

Україні таки не дадуть шансу вийти на міжнародний рівень. От не знаю тільки хто – чи то свої злодюги, чи свої дурні, чи "доброзичливці" зі сторони.

Більше про Пінзеля і скульптури тут, і тут.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Оксюморон непокаяного зла

Світ знову між оксюмороном гуманітарної тотальності та Безоднею Жахливого? Сьогодні Україну обпікає майже тридцятиградусний мороз чергової хвилі росіянського холодомору...

Промова на Межу року 2025 – Чи ми вже поза добром та злом?

Кожного року громадська Капітула Незалежного Культурологічного Журналу "Ї" здійснює вручення Ордена "За інтелектуальну відвагу" та Відзнаки "За добру справу" громадським, політичним діячам, діячам у царині мистецтв та духа...

Пригоди істини, постправда і постмодернізм

Основною метою людства є його виживання. А виживання вимагає застосування здатностей та інструментів, які власне його, це виживання, забезпечують...

Занепад Заходу чи піднесення Сходу?

Сьогодні вже стало певним кліше писати про те, що Захід у тому вигляді, яким ми його знаємо, знову переживає занепад і, здається, поступово згасає – неначе вкотре заходить за обрій, як це свого часу описав Шпенґлер (Oswald Arnold Gottfried Spengler, 1880-1936)...

Європа, що тріумфує

Я з відомим львівським політологом Антіном Борковський, в день уродин визначного польського митція зламу XIX-XX століть Юзефа Мегоффера, відштовхуючись від його картини "Европа, що тріумфує" дискутуємо про сьогоднішню долю того, що ми називаємо Европою, Трампа, Бреттон-Вудську угоду та що з цього випливає...

Остання людина?

Останнім часом ми спостерігаємо тривожні процеси – стрімке зниження рівня когнітивних здібностей людей, зокрема таких як розуміння, пізнання, навчання, усвідомлення, сприйняття та здатність обробляти зовнішню інформацію...