2 серпня 2012, 15:08

Черговий культурний скандал міжнародного масштабу – під завалом церкви щезла скульптура Пінзеля

Серед проектів, котрі б мали тримати українську фіртку на Захід відкритою на сьогодні головним поза всяким сумнівом є виставка скульптур Іоана-Ґеорґа Пінзеля у Луврі, що готувалася продовж кількох років – практично з 2007 року.

Виняткової честі мати, хоч і через три століття, персональну виставку, та й ще де – не просто у Луврі, а у каплиці Людовіка XVI, наразі удостоївся лише один майстер з України – Пінзель.



Перлиною виставки мала стати фігура св. Онуфрія, що була знайдена і зберігалася у с. Рукомиш Бучачського району Тернопільської області. Голова делегації Лувру п. Женевєв Бреск, коли побачила її, то пів години на колінах і з лупою оглядала цей шедевр.











Однак на днях сталася чергова катастрофа. Причому її пробували, як у нас водиться, приховати. І тільки сьогодні, коли до Рукомиша прибула київський реставратор Світлана Стрельнікова – то все відкрилося – вона застала просто якусь дику картину. Церква, у якій була скульптура зруйнована. От стояла скеля-стояла, тай вирішила зірватися.

А що скульптура, яка варта десятків таких церков?А скульптури немає. Принаймні священник її не показав, хоч, як воно у них водиться, не виявив глибокої стурбованості на благосному лиці...

Пишу похапцем – може ще є шанс її відкопати чи знайти, якщо її просто викрали. Одне відомо – міжнародний скандал гарантовано. Бо ж виставкою займаються і посольства і міністерства, і інститути і музеї... Причому кількох країн. Потяг вже рушив... А тут от таке.

Україні таки не дадуть шансу вийти на міжнародний рівень. От не знаю тільки хто – чи то свої злодюги, чи свої дурні, чи "доброзичливці" зі сторони.

Більше про Пінзеля і скульптури тут, і тут.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Пригоди істини, постправда і постмодернізм

Основною метою людства є його виживання. А виживання вимагає застосування здатностей та інструментів, які власне його, це виживання, забезпечують...

Занепад Заходу чи піднесення Сходу?

Сьогодні вже стало певним кліше писати про те, що Захід у тому вигляді, яким ми його знаємо, знову переживає занепад і, здається, поступово згасає – неначе вкотре заходить за обрій, як це свого часу описав Шпенґлер (Oswald Arnold Gottfried Spengler, 1880-1936)...

Європа, що тріумфує

Я з відомим львівським політологом Антіном Борковський, в день уродин визначного польського митція зламу XIX-XX століть Юзефа Мегоффера, відштовхуючись від його картини "Европа, що тріумфує" дискутуємо про сьогоднішню долю того, що ми називаємо Европою, Трампа, Бреттон-Вудську угоду та що з цього випливає...

Остання людина?

Останнім часом ми спостерігаємо тривожні процеси – стрімке зниження рівня когнітивних здібностей людей, зокрема таких як розуміння, пізнання, навчання, усвідомлення, сприйняття та здатність обробляти зовнішню інформацію...

Епоха хама

Спостерігаючи за дивною динамікою еволюції гомінідів, ланок у поставанні сучасних людей, які зʼявлялися мільйони років тому, а згодом зникали без сліду, не залишаючи прямих нащадків і поступаючись місцем іншим підвидам антропоморфних істот, я все частіше замислююся над траєкторією розвитку homo sapiens...

Це український солдат зробив Америку великою, а Росію – малою

У передріздвяний період прийнято говорити про щось добре. Для нас, в Україні, нашим найкращим є Україна у її якнайширших сенсах. Тому я приготував промову про Україну, але на перший погляд присутнім може здатися, що цьогорічна промова про США...