10 січня 2013, 13:28

Андрій Окара: Украинские волки против человеко-свиней

Знаю, що Андрій Окара один з найактивніших блогерів на УП, проте не можу не перепостити його текст-враження про те у що перетворили чи перетворилося наше "українське" телебачення – про його повальне збидління. Одним словом – з Святами тебе, народе мій:) Хоч текст давній та дуже актуальненький. А ось і початок тексту:

"Наиболее мерзкое и гадостное ощущение от прошедших новогодних праздников – это тот свиняче-поросячий восторг, с которым украинские гламурные звездуны и звездуньи изображали самое страшное, что может произойти с человеком: превращение его в животное. Точнее, в свинью.

Хотелось сбежать куда-нибудь подальше от этого духовного телесвинарника, разбить нахрен телевизор молотком, забыть всех этих человеко-свиней как кошмарный сон.

Вот почти голая певица в розовом неглиже и со свинячьими ушками на скудоумной головке начинает истошно хрюкать на каком-то новогоднем дебил-шоу.

Вот некие уроды с поросячьими хвостиками изображают настоящих взрослых свинтусов – судя по всему, показывают самое сокровенное – то, что у них внутри (именно "внутри", а не "в душе").

Вот педерастоподобные певцы то ли из российского, то ли из украинского шоу-бизнеса одаривают друг друга свинячьими фигурками и желают друг другу поросячьего восторга.

Вот певица с косой "под Юлю" поет по-немецки "про свинок", а недочеловек в "вышиванке", с мутными глазами и длинными усами размахивает здоровенным шматом сала (кстати, самый выразительный образ из всей новогодней российско-украинской телевакханалии).

Вот какая-то дура-ведущая говорит с умным видом в телекамеру, мол, свинья – "тотемна українська тварюка".

И ведь отчасти права!

И не потому, что в Украине любят сало. А потому, что многие добровольно готовы стать свиньями – даже без какого-либо принуждения и пластической операции. Жутко, но получается!

... Похоже, украинские люди делятся на две категории: тех, чье тотемное животное – волк, и тех, чье животное – свинья. Украинские политики, увы, не имеют такого деления: среди них свиньи все (исключений меньше десятка)!

Свиньи – это те, которые лишены способности к солидаризации, это те, у которых нет ценностей, но есть одни лишь интересы, это те, которые не субъекты процесса, а "мясо". Имя им – легион!..."

Далі читайте тут

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Занепад Заходу чи піднесення Сходу?

Сьогодні вже стало певним кліше писати про те, що Захід у тому вигляді, яким ми його знаємо, знову переживає занепад і, здається, поступово згасає – неначе вкотре заходить за обрій, як це свого часу описав Шпенґлер (Oswald Arnold Gottfried Spengler, 1880-1936)...

Європа, що тріумфує

Я з відомим львівським політологом Антіном Борковський, в день уродин визначного польського митція зламу XIX-XX століть Юзефа Мегоффера, відштовхуючись від його картини "Европа, що тріумфує" дискутуємо про сьогоднішню долю того, що ми називаємо Европою, Трампа, Бреттон-Вудську угоду та що з цього випливає...

Остання людина?

Останнім часом ми спостерігаємо тривожні процеси – стрімке зниження рівня когнітивних здібностей людей, зокрема таких як розуміння, пізнання, навчання, усвідомлення, сприйняття та здатність обробляти зовнішню інформацію...

Епоха хама

Спостерігаючи за дивною динамікою еволюції гомінідів, ланок у поставанні сучасних людей, які зʼявлялися мільйони років тому, а згодом зникали без сліду, не залишаючи прямих нащадків і поступаючись місцем іншим підвидам антропоморфних істот, я все частіше замислююся над траєкторією розвитку homo sapiens...

Це український солдат зробив Америку великою, а Росію – малою

У передріздвяний період прийнято говорити про щось добре. Для нас, в Україні, нашим найкращим є Україна у її якнайширших сенсах. Тому я приготував промову про Україну, але на перший погляд присутнім може здатися, що цьогорічна промова про США...

Вручення ''Ордена Незалежного культурологічного Журналу ''Ї'' ''За інтелектуальну відвагу'''' та прийняття ''Межа року''

Рівно чверть століття тому, у 1999 році, у Львові під Різдво вперше відбулося унікальне не лише для України, але й для всього центрально-східного регіону Европи дійство – своєрідне підведення суспільних та політичних підсумків року, що минув, і вшанування тих, кого цього року середовище Громадської організації "Незалежний культурологічний журнал "Ї"" вважали знаковими для України і регіону публічними діячами, діячами, які особливо заслужилися в царині інтелектуального осмислення часу і мали відвагу це своє бачення відкрито задекларувати та обстоювати...