''Привет'' Владіміру Вольфовічу від ''сарматів''
Колись тонкий психолог Йосиф Сталін розказував таку байку "Берешь цыпленка, ощипываешь – и он жмется к твоим сапогам".
Такий прийомчик Владімір Путін застосував щодо Канцлерін Німеччини Ангели Меркель. Знаючи, що вона панічно боїться собак, при зустрічі спустив свого собаку – ну а коли жіночка підтиснула ноги аж до підборіддя, як водиться, завів теревені про дружбу-фройндшафт.
Його сьогоднішні спадкоємці чітко усвоїли майстер-класи великого вождя – воно їм ближче. Опускання у тій чи іншій формі свого візаві перед зустріччю є фірмовим стилем Владіміра Владіміровича. Виглядає на те, що перед істотними зустрічами спеціально розробляються психологічні операції для притлумлення волі візаві, знищення його репутації – як в особистих очах, так і в очах союзників і навіть опонентів.
Звичайно формула Сталіна є більш садистичним варіантом старої римської політики "батога та пряника".
Та ще й вдосконалили. Не гребують нищити репутацію навіть мертвих – як от остатньо, коли помер Березовський, раптом виплив ніби то його покаяний лист Путіну – неначе місяць тому виплисти не міг. Така собі "челобитная царю-батюшке". А тепер докажи – було – не було. Йди поясни, що у тебе немає дочки. Тим більше, що й пояснювати ніхто не буде – Березовського немає. Однак всім научка – шарпнетесь, як Березовський, то закінчите як він. Ще й після смерті (вольныя чи не вольныя) над трупом познущаємось.
Часто общипування та погладжування відбувається неначе різними ручками.
З одного боку "добрый царь", а з іншого "паскуда опричник".
От сьогодні лідер ЛДПР Владімір Вольфовіч Жиріновскій звинуватив (кого-кого!) – Януковича у "предательстве славянского мира" за продовження курсу України на євроінтеграцію.
Знаний політичний клоун сьогодні на з'їзді своєї партії у Москві знову погнав пургу.
"Новый руководитель Китая честно приехал сразу в Москву, хотя мог, как Янукович, в Евросоюз. Вот он – брат славянский, православный. Куда он попер после избрания? В Брюссель, поклониться дядюшке, и сейчас требует от Верховной Рады принять все, что требует Брюссель, лишь бы войти в Евросоюз. Там уже шатается, там уже уходить собираются, а он все еще собирается вступить туда. Это, конечно, неприятно нам, когда враг, предатель совсем близко в нашем родном славянском православном доме", – сказав В.Жириновський під оплески делегатів з'їзду ЛДПР.
Все б дурня – посміялися, тай годі.
Хоча ця замшіла "славянофильская истовость" ХІХ сторіччя від Владіміра Вольфовіча дістала до далі нікуди.
Однак "в сказке есть намек" – це публічне опускалово Януковича та протиставлення його китайським керівникам не саме по собі. В політиці так не буває. Тай паяц наш не справжній – це клоун "ряженый – ненастоящий".
Звісно, що це і сигнал власне Януковичу, що з ним не збираються грати в дитячі ігри. Однією рукою общипують, а іншою зо три зерна підкидують. Мо' притиснеться до хазяйського чоботяри. А то щось занадто впирається.
Але разом з тим, це і сигнал тим самим США та ЄС – і саме це головне, як на мене, у цьому "месиджі" ВВП. Росія вкотре кокетує – заграє з Китаєм – і тим самим пробує шантажувати як США, так і ЄС. Великий гравець Путін пробує общипати навіть Обаму. І не скажу, що йому це не вдається – поки той марить якимось новим перезавантаженням стосунків з Росією. Тому Обама в багатьох зовнішньополітичних колізіях виглядає таким собі общипаним півнем у стосунках із Росією. І не лише у Східній Європі, а і у Сирії, наприклад.
Отож на світовій шахівниці розкладається новий пасьянс. Є три головні гравці – США, Китай та ЄС. Залишається запитання – з ким буде Росія? Ну, і з ким буде Україна – з ЄС. Чи знову у Великому Китаї – з Росією разом. Чи, може, як "прикуп" в ручках Путіна, коли здаватиметься Китаю?
Тоді ми опинимося у великій китайській матрьошці: Росія всередині Китаю, а ми всередині Росії. Одним словом – мрії Чінгіз-хана знову збудуться.
І, до речі, про "славянский мир" як одну з історичних фікцій – киньте оком – дуже смішні матеріали від гумільовців та Російської академії наук про "Лицо русской национальности"... Виявляється росіяни переважно генетичні "угро-фіни", а ми, сирітки, "сармати". Одні білоруси з поляками більш-менш "слов'яни":)
Так що "истовому" Владіміру Вольфовічу "привет" від сарматів.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
