Тарас Возняк www.ji-magazine.lviv.ua

Злетіло 10 літ, як не стало Олександра Кривенка.

08 квітня 2013, 23:53

Злетіло 10 літ, як не стало Олександра Кривенка.

Завтра о 7.30 у Львові в Домініканах пройде вже десяте поминання.

А його флагманський текст "МАРГІНАЛЬНА МОЯ УКРАЇНА" актуальний як ніколи.

Жах.


Олександр КРИВЕНКО

МАРГІНАЛЬНА МОЯ УКРАЇНА

Post-ПОСТУП N37

"У цій статті, як ніколи, боюся залишитися незрозумілим. Тому спробую детально розшифрувати спрощену символіку асоціації. Хай друкують ті, хто вміє читати між рядками. Хай зрозуміють ті, хто звик трактувати друковане слово як остаточну істину. Тут написано не одкровення, попри всю одкровенність, а лише передчуття правди.

Не люблю нинішню Україну. І не лише сьогоднішню, зматеріалізовану, тобто давну в об'єктивній реальності, державу – виплід безхребетної і тупої посткомінустичної еліти та рагульської маси.

Неможливо любити не лише клерків-хапут, а й непідкупних патріотів, які розуміють patria як стару діву у вишиванці й незатрасканому вінку або як гідроцкфала з налитими кров'ю очима при слові "москаль" або "жид".

Годі любити Україну містичну – компіляцію поганських вірувань, героїчних традицій та сентиментальних вивержень. "Заунывные песни моей Родины", влучно визначив цей стан свідомості Шевченко. "Заунывно" бути наприкінці ХХ століття січовим стрільцем. Вульгарно співати, що "ми тую червону калину піднімемо", якщо кущ отої калини знаєш лише з малюнка в дитячій читанці. Жлобно правити тризну за померлими від голоду 33-го в Оперному театрі. У театрі треба слухати оперу, бо будь-яка театральна споруда служить у першу чергу для видовищ. Мої батьки пухли з голоду в 33-му, а тисячі галичан, які демонстрували свою жалобу в річницю Голодомору, про голод знають лише те, що він був. І те, що Сталін його спровокував. Для одних важливо те, що вони не здохли, для інших – те, що вони дістали престижне запрошення на урочистість по тих, хто здох.

Я не можу любити містично-героїчну Україну з її кредо "пан або пропав". Колись мої предки – простодушні східняки – перейшли Батиєві дорогу до Європи, не думаючи наскільки це доцільно. Принципові українці врятували європейців ціною власного життя, свободи і врешті – свого місця в Європі. А хитренький галичанин Данило зігнувся перед Батиєм і збудував державу, з якої пішла сучасна Україна. Врешті, не обов'язково ходити вглиб віків. Поет Стус – ціною власного життя ствердив нескореність неіснуючої нації, а в той час поет Павличко ціною лизоблюдства сприяв формуванню цієї нації.

Власні імена в даному контексті – не самоціль. Це радше повчальний приклад для тих, хто відчуває лише гордість чи втіху від приналежності до українського народу.

Господь покарав дуже тяжко – велів народитися українцем в Україні. Ця думка не нова. Подібне писали Пантелеймон Куліш та Іван Франко. Я не тягнуся стати в ряд з ними. Ми всі й без того в одному ряді. Бути українцем – це покута. Любити покуту – значить бути мазохістом. Цього дива не бракує в нашім краю – від банальних проявів солодунства через спів патріотичних пісень за чаркою або призначення міністром п. Слєпічева до більш вишуканих форм масового маразму, як-от відродження козацтва. (Добре, що хоч німці тевтонцівне відроджують).

Синдром мазохізму розлився повсюдно – від дідусів у строях січових стрільців на вулицях Львова до мешканців Новоград-Волинського, де в кафе горілку можна заїсти лише сирниками і нічим іншим.

Можна бути щасливим, тяжко покутуючи. Таким щасливцям, здається, були перші християни. Хоча порівняно з сумнівами й стражданнями самого Христа їхня одержимість виглядає надто українською. Моральний імператив "пан або пропав" вигадали ще наші предки лише для того, аби закамуфлювати неминучий вислід колізій українського буття – звісно ж, що пропав. А перспектива стати паном – розрада на зразок царства небесного, в яке всі вірять, але мало хто надіється побачити.

Врешті, про яку Україну можна говорити наприкінці ХХ століття? Природні умови та довкілля після всіх експериментів змінилися настільки, що порівнювати їх навіть з недалеким минулим ризиковано. Матеріальне виробництво, етика відносин, система вірувань зазнали кардинальних змін. Український генотип після всіх етноцидів, з Чорнобилем вкупі, змінився, мабуть, і на молекулярному рівні. На зміну традиційній селянській етнічній спільності приходить модерна урбаністична політична єдність. Вишневих садків лишилось обмаль, хрущів нема взагалі, чуб оселедцем уже давно не є ознакою приналежності до певної соціальної касти, чорнобриві кохаються з москалями, турка воювати не треба.

Сьогоднішня Україна подібна на колишню, плекану уявою, приблизно так само, як сьогоднішня Франція – на королівство якогось з Людовиків. Чи люблять французи Францію, я сумніваюся, особливо жовтошкірі або чорношкірі вихідці з колишніх колоній. Цікаво, чи зросла б їх національна свідомість від публічного носіння кимсь мушкетерських строїв або вуличних співів кимсь про Трістана та Ізольду?

Любити міфічну Україну легко у стані юнацького максималізму. Варто ж статус одержимого героя мимохідь змінити на статус пересічного гречкосія, як зміниться шкала цінностей. Любов до абстрактної стражденної України поступається місцем прив'язаності (може, і любові) до конкретного ландшафту, міста, квартири, дітей, кулінарних виробів, цигарок, сусідів, приятелів, автомобіля тощо. Не випадково, саме гречкосії завжди будували державу, залишаючи героям гинути та її побудову.

Не мною сказано, що в одну річку зайти двічі важкувато. Можна, звичайно, спробувати відродити кобзарську традицію, але тоді випускниками консерваторій треба виколювати очі. Воно, звичайно, не складно, от тільки чи потрібно? Можна згадати традиції Івана Гонти і різати ляхів (жидів, москалів) задля побудови української держави. Врешті, в Югославії маємо аналогічну спробу реставрації давніх методів державотворчості. От тільки як бути з тим фактом, що ті ляхи (жиди, москалі) є громадянами вже існуючої держави?

Якщо сьогодні хтось голосить: "Україна для українців", то йому слід би уточнити – для політичних українців. Бо етнічних українців залишилось, мабуть, чоловік 40, враховуючи усі кровозмішання з часів половецьких.

Якщо обстоювати ідею етнічної України, то треба насамперед відмовитися від колонізованих українцями Донбасу, Криму, південних степів, Слобожанщини, частини Буковини, а про Кубань і Зелений Клин взагалі слід забути. Чомусь жоден із безкомпромісних апологетів формування нації та держави на етнічному принципі подібні думки не висловлює. Побоюючись, мабуть, за своє реноме правовірного націоналіста.

Між тим, і націоналізм – як засіб здобути національну державу – після грудня 1991 року потребує переосмислення. Сьогодні на часі не виборювання держави як такої, а її захист – політичний, військовий, економічний, культурний, соціальний, екологічний. Захист не лише від Росії, а й від Заходу. Захист як зміцнення, розвиток, збагачення. Мало би йтися не про вимушену агресивність поневоленої нації, а про органічну агресивність державної нації. Не про націоналізм, а про щось ближче до шовінізму. Українська культура й духовність, українське інтелектуальне та матеріальне багатство мають втрутитись в усталену ієрархію світових авторитетів.

Хлопчаки, які волають "Україна для українців!", нагадують мені дідусів на дискотеці. Люди з молодою кров'ю мислять інакше – "Світ для України!". "Зрівняємось з вами, хлоп'ята", – думаю я, дивлячись на американців чи німців. Маємо вже досить маргінальної, забиченої, вузьколобої України. Я люблю іншу. Але про це вже, мабуть, у двохсотому числі "Поступу"."

powered by lun.ua
Коментарі — 23
NickNMM _ 09.04.2013 16:22
IP: 80.239.242.---
Sashko Derzhykhvistpistolem:
В мене таке враження, що пан Возняк працює на ВО Свобода. Кожна його публікація в цьому блозі на УП додає прихильників цій силі. Це як у старій приказці: "Вклади у вуста блазня розумні речі, то над ними всі сміятимуться"...
+
Takozh _ 09.04.2013 15:54
IP: 176.8.134.---
Ге (художник такой):
"Варто ж статус одержимого героя мимохідь змінити на статус пересічного гречкосія, як зміниться шкала цінностей. Любов до абстрактної стражденної України поступається місцем прив'язаності (може, і любові) до конкретного ландшафту, міста, квартири, дітей, кулінарних виробів, цигарок, сусідів, приятелів, автомобіля тощо".

Как точно описаны в этих строчках такие явления, как ура-патриотизм и патриотизм.
Умным мужиком был этот Кривенко.
Без статусу та шкали неможна до явищ, бо патріотизм цигарок і ура-патріотизм заборони абортів не просто явища. Це унікальні явища хворобливого стану, яки несумісний з життям адекватної людини. Любіть Україну, нікому не довіряйте цю важливу справу. Будемо вільними і побудуємо вільну державу.
Dgelaladin _ 09.04.2013 13:45
IP: 84.234.101.---
Як художній твір і витвір митця написано добре. А засуттю – СДПУ (о) шна "єрєсь" періду пізнього Кучмы. Це щось нагадує сучасне росіське телебачення в узагальненому вигляді. Після такого ессе у "пересічного" українця виникає одне бажання – "на рассейский манер" – купить пляшку горілки і з словами "щоб очі мої не бачили" видудлить її, і так щоденно. Заунывный вой маргинальных философов из полигона N5.
Chornobilsca bida _ 09.04.2013 13:37
IP: 195.244.5.---
toradora3:
Не треба висмоктувати з пальця те, про що не йдеться. Зміст життя Олександра Кривенка відтворюється в словах...Україна вільна, незалежна та цілісна.
Takozh _ 09.04.2013 12:07
IP: 176.8.134.---
Roman Pavlov:
Цьому тексту років 20-25, тоді ще "Свободи" не існувало.
"Гнилувате", бо радянська система залишила по собі клонів, навіть найкращі з вільномислячих саме її тиражують. Оця трактовка націоналізму, як чогось привнесеного з волі партії, і потім маніпуляції навколо "за", чи "проти", це совкове сприйняття проблеми.
-Vesna- _ 09.04.2013 11:54
IP: 93.72.133.---
"Господь покарав дуже тяжко – велів народитися українцем в Україні."
" Бути українцем – це покута."
"Любити покуту – значить бути мазохістом."

Висновок – НЕ любити Україну?
Життєве кредо Возняка.
Не знаю, хто такий Кривенко (земля йому пухом) – але його тенденційні рефлексії стали виправданням малодушним.
І питання не в хрущах над вишнями – яких вже типу давно нема (це ж треба так не розуміти ментальні символи) – а в маргінальності самих возняків.
-Vesna- _ 09.04.2013 11:54
IP: 93.72.133.---
"Господь покарав дуже тяжко – велів народитися українцем в Україні."
" Бути українцем – це покута."
"Любити покуту – значить бути мазохістом."

Висновок – НЕ любити Україну?
Життєве кредо Возняка.
Не знаю, хто такий Кривенко (земля йому пухом) – але його тенденційні рефлексії стали виправданням малодушним.
І питання не в хрущах над вишнями – яких вже типу давно нема (це ж треба так не розуміти ментальні символи) – а в маргінальності самих возняків.
Polkovnik z Kharkova _ 09.04.2013 11:41
IP: 85.90.197.---
Вознюк це Колісниченко з "человеческим лицом". Різниці меж ними нема. Але Колісниченко азіоп-російський найманець прославляючий ту імперію, Вознюк же лях-польський імперіаліст.
paviel _ 09.04.2013 11:15
IP: 94.179.141.---
SunnyXXX:
Вот что породила "нэзалэжнисть" – грустные, заупокойные тексты и нет этому конца, а оптимизм появляется от отсидки и ломки бычьих стереотипов, и осознания того, что после всего пройденного ты какимто чудом еще жив, интересен миру и семье))) И это осознают многие – МЫ НЕ СУЩЕСТВУЕМ, НАС НЕТ В КАКОМТО СУЩЕСТВЕННОМ СМЫСЛЕ. С "нэзалэжнистю" было потеряно имперское сознание, почему Россия не экспортирует его как бренд, непонятно. Вместо него вам в лучшем случае светит атомизация общества и такие же атомные права, и рыночные отношения между атомами – как говорила злая старуха Тетчер "Нет общества, есть отдельные мужчины и женщины, семья". Вы умираете как украинцы и такие тексты – это вой умирающего животного на лунууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууу...
+++1000
NickNMM _ 09.04.2013 10:38
IP: 80.239.242.---
ганна-ахметова:
Добрий день! Я його майже не знав, не слідкував. Але, якщо примазується Возняк, то, напевно, був достойний чоловік. Такі, як Возняк, уміють примазатись навіть після смерті, видаючи себе за друга і соратника.
NickNMM _ 09.04.2013 10:25
IP: 80.239.242.---
Оггі:
В Крыму печатают постеры "Убей в себе украинца! Хватит мычать на мове!"
Эт ты, Новороссс из Одессы? Как поживает Агафангел в пост без отбывных из буфета ВР?
NickNMM _ 09.04.2013 10:22
IP: 80.239.242.---
Шо то Шекель Тарас почав ессе писати на культурологічні теми?! А який ще пласт в розумінні і осягненні глибини поезії Іосі Бродского не проробив!
Оггі _ 09.04.2013 10:17
IP: 194.44.213.---
В Крыму печатают постеры "Убей в себе украинца! Хватит мычать на мове!"
trakt _ 09.04.2013 10:07
IP: 95.133.228.---
Якось недорікувато і нещиро написано. Схоже, що писав на замовлення. Цей Кривенко писав – хоч не на замовлення пана Возняка?
Chornobilsca bida _ 09.04.2013 09:08
IP: 195.244.5.---
Що можна сказати про Олександра Кривенка? Тілько хороші слова. Достойна була людина, розумна. чесна. Історія залишає таких людей в своїй пам яті гордо і піднесенно.
Любіть Україну, як любив її пан Олександр, і вона обов язково розквітне.
Oleg Taranenko _ 09.04.2013 07:40
IP: 213.109.93.---
Дійсно. потрібні нові цілі та нові ідеї.
бун _ 09.04.2013 06:50
IP: 46.211.180.---
Шановні, для того, щоб говорити про українців, треба розрізняти українців від карикатур на них в колоніальній та тоталітарній свідомості. До речі, пора вже говорити про цивілізаційні відмінності між колоніальним та тоталітарним в Україні, що Російська імперія та СРСР – це дві різні цивілізації. А про справжнє українство в статті Галини Пагутяк "Право на бунт: ідеологія рокошу Зебжидовського" на захід.неті.
Chorniy _ 09.04.2013 04:49
IP: 46.118.232.---
Пане Возняк,у Ви ж розумна і дуже освідчена людина.Навіщо ці маніпуляції?Навіщо напівправда,показана під певним кутом так що перетворюється на брехню?Тут в тексті порівнюється з Францією.Це навіть не смішно.Які мушкетери?Спробуйте заговорити на англійській мові на французькому ТБ чи повісити англомовну рекламу на свою крамницю в Парижі.Постімперська Франція і ледве постала держава,що 500 років була колонією інших держав.Ну і порівняння.Де, хто крім лібералів кричить про те,що треба "різати ляхів чи жидів"?Це ж тільки в ліберальних авторів і можна прочитать.А так,при всій повазі до автора-мазохістський пук в бочку з водою!
stork _ 09.04.2013 02:42
IP: 174.114.184.---
SunnyXXX:
Вот что породила "нэзалэжнисть" – грустные, заупокойные тексты и нет этому конца, а оптимизм появляется от отсидки и ломки бычьих стереотипов, и осознания того, что после всего пройденного ты какимто чудом еще жив, интересен миру и семье))) И это осознают многие – МЫ НЕ СУЩЕСТВУЕМ, НАС НЕТ В КАКОМТО СУЩЕСТВЕННОМ СМЫСЛЕ. С "нэзалэжнистю" было потеряно имперское сознание, почему Россия не экспортирует его как бренд, непонятно. Вместо него вам в лучшем случае светит атомизация общества и такие же атомные права, и рыночные отношения между атомами – как говорила злая старуха Тетчер "Нет общества, есть отдельные мужчины и женщины, семья". Вы умираете как украинцы и такие тексты – это вой умирающего животного на лунууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууу...
А ви живете в Україні і виєте на місяць з ностальгії по Російській Імперії? Дива твої, Господи!
Едуард Пушенко _ 09.04.2013 01:41
IP: 80.93.113.---
SunnyXXX:
Вот что породила "нэзалэжнисть" – грустные, заупокойные тексты и нет этому конца, а оптимизм появляется от отсидки и ломки бычьих стереотипов, и осознания того, что после всего пройденного ты какимто чудом еще жив, интересен миру и семье))) И это осознают многие – МЫ НЕ СУЩЕСТВУЕМ, НАС НЕТ В КАКОМТО СУЩЕСТВЕННОМ СМЫСЛЕ. С "нэзалэжнистю" было потеряно имперское сознание, почему Россия не экспортирует его как бренд, непонятно. Вместо него вам в лучшем случае светит атомизация общества и такие же атомные права, и рыночные отношения между атомами – как говорила злая старуха Тетчер "Нет общества, есть отдельные мужчины и женщины, семья". Вы умираете как украинцы и такие тексты – это вой умирающего животного на лунууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууу...
Не дочекаєшся! Те що ми зараз маємо наслідки 300 річної окупації і не більше!!!! Їдьте звідси вАС не тримають,ще копняком і допоможем...коли ви вже виздихаєте!!!!!!!!!!!!!
SunnyXXX _ 09.04.2013 01:28
IP: 109.106.15.---
Вот что породила "нэзалэжнисть" – грустные, заупокойные тексты и нет этому конца, а оптимизм появляется от отсидки и ломки бычьих стереотипов, и осознания того, что после всего пройденного ты какимто чудом еще жив, интересен миру и семье))) И это осознают многие – МЫ НЕ СУЩЕСТВУЕМ, НАС НЕТ В КАКОМТО СУЩЕСТВЕННОМ СМЫСЛЕ. С "нэзалэжнистю" было потеряно имперское сознание, почему Россия не экспортирует его как бренд, непонятно. Вместо него вам в лучшем случае светит атомизация общества и такие же атомные права, и рыночные отношения между атомами – как говорила злая старуха Тетчер "Нет общества, есть отдельные мужчины и женщины, семья". Вы умираете как украинцы и такие тексты – это вой умирающего животного на лунууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууу...
Volodymyr Tsybulko _ 09.04.2013 01:09
IP: 93.74.73.---
Сумую за Сашком! У нас був спільний ефір, буквально за кілька годин перед його загибеллю! Як його не вистачало всі ці десять років! Він був і справді незамінний!
Володимир Думанський _ 09.04.2013 00:05
IP: 93.183.235.---
Цей текст,ще довго буде актуальним.
Корупція1245 Aтака Путіна1159 Україна та Європа1016 Уряд реформ368 Мовне питання184
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter