25 вересня 2013, 16:42

У Харкові з особливим цинізмом розбили пам'ятну дошку Юрію Шевельову

Сьогодні Харківська міська рада прийняла рішення відмінити своє попереднє рішення і демонтувати пам'ятну дошку видатному світовому вченому з харківським корінням Юрію Шевельову.

Щодо "геп", "доп" і решти "гоп-стопів" все ясно. Бидло є бидлом.

Увагу привертає інше.

І навіть не дрімота харківської громадськості – це діло звичне.

А те, кому вигідно саме сьогодні, коли Янукович перебуває у США, Азаров у Астані розбивати пам'ятну дошку громадянина США Юрія Шевельова.

Вражає як спектакулярно – спеціально на камери це робилося. Чи це опускалово звичних до цих операцій "геп" чи робота по спецзаказу Владіміра Владіміровіча?

Кому вигідно вкотре показувати Україну як країну неляканих дикунів.

Здається Віктору Федоровичу Януковичу не вдається повністю контролювати своїх "геп" та "доп" – бо чого б вони його так підставляли.

От зустріне його якось у Нью Йорку Обама і запитає між іншим – а що це ви знущаєтесь над американською історичною спадщиною?

Очевидно, що за два місяці, які залишилися до підписання угоди про асоціацію України та ЄС ще не одне западло підставлять Україні та навіть самому Віктору Федоровичу дорогі північно-східні братушки. Причому ручками своєї давньої клієнтури, якої ой скільки у лавах нашого політикуму – він "комуністів" до "націоналістів".

Тут про саме рішення міськради.

А тут про те з яким цинізмом це робилося.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Це український солдат зробив Америку великою, а Росію – малою

У передріздвяний період прийнято говорити про щось добре. Для нас, в Україні, нашим найкращим є Україна у її якнайширших сенсах. Тому я приготував промову про Україну, але на перший погляд присутнім може здатися, що цьогорічна промова про США...

Вручення ''Ордена Незалежного культурологічного Журналу ''Ї'' ''За інтелектуальну відвагу'''' та прийняття ''Межа року''

Рівно чверть століття тому, у 1999 році, у Львові під Різдво вперше відбулося унікальне не лише для України, але й для всього центрально-східного регіону Европи дійство – своєрідне підведення суспільних та політичних підсумків року, що минув, і вшанування тих, кого цього року середовище Громадської організації "Незалежний культурологічний журнал "Ї"" вважали знаковими для України і регіону публічними діячами, діячами, які особливо заслужилися в царині інтелектуального осмислення часу і мали відвагу це своє бачення відкрито задекларувати та обстоювати...

Про мобілізацію та альтернативну службу

Здається, тепер уже всім стало зрозумілим, що російська агресія щодо України – це надовго, якщо не назавжди. Тобто нас чекає всім відома доля Ізраїлю...

"Morituri te salutant!"

Суспільні, політичні, інтелектуальні, мистецькі процеси останнім часом неймовірно прискорилися. Відносно відсторонене споглядання цих процесів (наскільки це можливо) знову і знову повертає мене до начебто знаної досвідченій інтелектуальній спільноті теми народження/розвитку/розквіту/занепаду/смерті величезних історичних культурно-цивілізаційних формацій...

Промова на Межу року

Щороку у Палаці Потоцьких у Львові відбувається особлива церемонія вручення Орденів "За інтелектуальну відвагу" – саме за інтелектуальну... Ця Церемонія відбувається вже чверть століття – тобто вже є давньою традицією про яку можна дізнатися тут...

Як Олег Іванович та Іван Володимирович Церкві землю не давали. Провінційна історія

Нарешті сталося! Всенародно обрана громадою Жовківська міська рада на чолі з самим паном головою, що ним є Олег Вольський, нарешті показали своє єство – у не такій вже й великій справі, але в ній, як у краплині води, відобразилося все наше сьогодення...