Рятуйте Севастополь!
Минуло кілька днів переполоху сатрапів режиму. І ми бачимо, як вони повертаються. Гепи з Допами. Всякі там Колісниченки. Спочатку рвонули. До Москви. А потім від кремлівського хазяїна дістали команду "сидеть-держать". Тому підтиснувши хвости, вернулися та "територію ответсвенности".
Зараз їх головне завдання створити в кількох регіонах максимальний хаос, погроми, "независимое правительство Юга России" і т.д. У Севастополі, Харкові, Луганську.
Це вже працює не так злодійня режиму, як іноземна агентура.
В Севастополі дійшло до лінчування проукраїнськи і лояльно налаштованих громадян. У Херсоні до стрілянини та поножовщини.
Є великі запитання щодо лояльності структур місцевих Міністерства внутрішніх справ, можливостей скромного Флоту України, розгромленої режимом армії.
Є велика імовірність того, що сьогодні Росія спробує у явній чи не явній формі взяти Севастополь під свій контроль.
Під видом парамілітарних структур – різного роду "крымского казачества", та інших "ряжених" можуть маскуватися справжні бойовики. Вони вже пробують перебрати владу в місті. Всі це бачать. Зрештою, після того, що вони натворили у Києві, таким формуванням, як кримський "Беркут" відступати нікуди – попереду тюрма і, можливо, довічна – хіба що в Росію. Однак там, в Астрахані, вони Путіну не потрібні. Путіну вони потрібні у Криму. І як гарматне м'ясо. І як бойова сила.
Зрештою, такий стан справ ми терпимо вже доволі довго. Однак сьогодні-завтра критичні дні.
У випадку успішного проведення операції по ескалації ситуації, яка організовується з-за кордону, може дійти навіть до введення російських військ у Севастополь – славного "принуждения к миру". У формі патрулювання території, звичайно. З явочною забороною робити це українській владі.
Це, напевно, пов'язано з тим, що Росія боїться того, що Верховна Рада може скасувати угоду про базування флоту. Росія діє на випередження.
І, напевне, – це останній момент коли Росія може явочним порядком відірвати шматок території України.
Принаймні закріпити, якщо не розширити свою присутність у Криму.
Або ж створити і в Україні прецедент, подібний до Абхазії, Придністров'я, Південної Осетії. Це типова практика постсовєтської Росії.
Разом з тим потрібно уникати і пасток "легкого" чи "силового" врегулювання цієї провокації. На таку реакцію чекає весь Чорноморський флот Росії. Врегулювання має бути філігранним. Можливо на політичному чи дипломатичному рівнях.
Ну і нечисть потрібно прибирати. Допи, Гепи та Вадіки не мають права грасувати країною далі її шматуючи – а це вже справа Прокуратури, СБУ та МВС.
Слава Богу, що в Криму є наші брати – кримські татари – континентальний Крим у безпеці. Однак з Севастополем і, можливо, Керччю – проблеми. Великі проблеми.
Думаю, що сьогодні вранці Верховна Рада мала б терміново зібратися саме з цього приводу.
Потрібно заслухати керівництво Флоту, Збройних сил, Служби безпеки, Міністерства внутрішніх справ. Запросити Послів. Викликати Посла Росії Зурабова для консультацій. Потрібно нагально щось робити.
Потрібно звернутись до ООН з вимогою терміново скликати Раду Безпеки ООН. Апелювати до підписаного в Будапешті Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, який гарантує цілісність України. Звернутися до його підписатів – США, Великобританії, Росії за розясненнями. Запросити представників підписантів. Хоча б на рівні послів – для обговорення ситуації.
Викинути врешті того лузера Кожару. Призначити фахового дипломата – благо таких не бракує.
А у Києві сплять, думають збиратись аж о 16.00.
Партійне домінує.
Друзі – не прогавте сьогодні за мишачою метушнею головного.
Думайте про державу.
24 лютого 2014
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
