28 березня 2014, 15:48

Рекордні 68 % респондентів у США розглядають Росію як недруга чи ворога

Ефектність інформаційної війни Росії проти України просто вражає. З російського боку доходить до "таски" чи "приколу". Бійці невидимого фронту вже ні у чому собі не відмовляють. Навіть у відвертому глузуванні. Причому не лише з України, яка практично не обороняється. Бо хто цим буде займатися по-дорослому? Ми ж чесні і не брешемо. І не запускаємо "дезу". Ми притрримуємося стандартів чесної журналістики. В стані війни... Жарт:) А навіть з американців.

Написати цей блог мене спровокувала ось така "таска" ИТАР-ТАСС: "Против официального признания новых властей Украины выступают 68% россиян, 52% считают, что положение дел в соседнем государстве ухудшается. Об этом свидетельствуют данные опроса, проведенного Всероссийским центром изучения общественного мнения (ВЦИОМ)."

Все в стилі путінської кисельовщини. Нічого особливого – звичайна брехня, подумаєте ви. Ми до цього звикли.

А ось і ні. Уважний спостерігач не може не зауважити, що це певний сигнал, який виходить навіть за рамки "інформаційних ударів у відповідь". Це демонстрація зневаги. Це саме "таска" – асиметрична відповідь на дослідження американського інституту дослідження громадської думки – Інституту Ґеллапа. Нещодавно він подав РЕАЛЬНУ цифру СПРИЙНЯТТЯ АМЕРИКАНЦЯМИ РОСІЇ ЯК ВОРОГА. І це були ті самі 68%, які "по пріколу" намалював ВЦИОМ. мовляв – ми і так можемо – скільки хочемо, стільки намалюємо.

Але годі "пріколів". Ось переклад оригінального тексту GULLAP, де показана динаміка змін відношення і до Росії, і до України, і персонально до Путіна. Динаміка мала б нас потішити. Принаймні президент Обама міг би бути в українських справах більш відважним. Може й не знущатимуться з нього так відверто.

Отож:

"GULLAP (Інститут Ґеллапа – американський інститут дослідження громадської думки):



Рекордні 68 % респондентів у США

розглядають Росію як недруга чи ворога


Прихльність до Путіна впала нижче 10 %; Україна сприймається як друг

Вашингтон, округ Колумбія – Після бурхливої ​​зими, коли Росія опонувала Заходу з приводу ситуації в Криму, більш ніж дві третини американців почали розглядати Росію як недруга (44 %) або ворога (24 %) для США. Ця зміна настроїв відбулася в останні роки і сьогодні досягла рекордно високого рівня за весь період з 1999 року.

Сприйняття Американцями Росії як Друга чи Ворога

Будь-ласка скажіть чи Ви вважаєте Росію союзником Сполучених Штатів, вважаєте дружньою країною, але не союзник чи вважаєте ворогом?




Опитування 22-23 березня було проведене після референдуму про від'єднання Криму від України, і президент Росії Володимир Путін заявив, що Крим приєднався до Російської Федерації. Починаючи з 1999 до середини минулого року, американці розглядали Росію більше в позитивному ракурсі, ніж в негативному. Навіть відносно нещодавно, e червні 2013 року, 52 % американців вважали, що Росія є союзником або другом для США.

Негативне ставлення американців є порівняно нещодавнім явищем, яке появилося у період зростання напруги у відносинах США – Росія після надання Путіним тимчасового притулку Едварду Сноудену, колишньому працівнику Агентства Національної Безпеки США, який оприлюднив громадськості інформацію про стеження АНБ США (NSA USA) за інформаційними системами багатьох країн світу. Путін також втрутився в Сирійський конфлікт щодо застосування хімічної зброї на весні минулого року, в кінцевому рахунку запропонував мирне вирішення, і "виніс догану" президенту США Бараку Обамі у своїй публікації в New York Times.

Взимку цього року, до Росії була прикута величезна увага і через Олімпіаду в Сочі, і в тому числі через її політику щодо сексуальних меншин, і до труднощів у підготовці до зимових ігор і побоювань з приводу можливих терористичних атак на світових змаганнях. Але ситуація в Криму зібрала найсвіжіші заголовки через те, що Путін поставив під сумнів суверенітет та територіальну цілісність незалежної країни."

Більше про відношення американців до України, Путіна і т.д. з графіками тут.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Це український солдат зробив Америку великою, а Росію – малою

У передріздвяний період прийнято говорити про щось добре. Для нас, в Україні, нашим найкращим є Україна у її якнайширших сенсах. Тому я приготував промову про Україну, але на перший погляд присутнім може здатися, що цьогорічна промова про США...

Вручення ''Ордена Незалежного культурологічного Журналу ''Ї'' ''За інтелектуальну відвагу'''' та прийняття ''Межа року''

Рівно чверть століття тому, у 1999 році, у Львові під Різдво вперше відбулося унікальне не лише для України, але й для всього центрально-східного регіону Европи дійство – своєрідне підведення суспільних та політичних підсумків року, що минув, і вшанування тих, кого цього року середовище Громадської організації "Незалежний культурологічний журнал "Ї"" вважали знаковими для України і регіону публічними діячами, діячами, які особливо заслужилися в царині інтелектуального осмислення часу і мали відвагу це своє бачення відкрито задекларувати та обстоювати...

Про мобілізацію та альтернативну службу

Здається, тепер уже всім стало зрозумілим, що російська агресія щодо України – це надовго, якщо не назавжди. Тобто нас чекає всім відома доля Ізраїлю...

"Morituri te salutant!"

Суспільні, політичні, інтелектуальні, мистецькі процеси останнім часом неймовірно прискорилися. Відносно відсторонене споглядання цих процесів (наскільки це можливо) знову і знову повертає мене до начебто знаної досвідченій інтелектуальній спільноті теми народження/розвитку/розквіту/занепаду/смерті величезних історичних культурно-цивілізаційних формацій...

Промова на Межу року

Щороку у Палаці Потоцьких у Львові відбувається особлива церемонія вручення Орденів "За інтелектуальну відвагу" – саме за інтелектуальну... Ця Церемонія відбувається вже чверть століття – тобто вже є давньою традицією про яку можна дізнатися тут...

Як Олег Іванович та Іван Володимирович Церкві землю не давали. Провінційна історія

Нарешті сталося! Всенародно обрана громадою Жовківська міська рада на чолі з самим паном головою, що ним є Олег Вольський, нарешті показали своє єство – у не такій вже й великій справі, але в ній, як у краплині води, відобразилося все наше сьогодення...