Станислав Белковский: Сім з половиною годин, або Out of this reality
Станіслав Бєлковський з'їздив з Ходорковським до Донецька і повернувся назад. У іншу реальність. Ось його текст:
"Після короткочасної подорожі в обозі Михайла Ходорковського по Україні я опинився в Ризі, де пройшла частина мого дитинства. Тут говорять про різне. Наприклад: про сім з половиною годин. Цього достатньо, щоб російські війська з Псковської області дійшли до столиці Латвії. А чи буде НАТО заступатися – хрін його знає! Раптом Барак Обама знову скаже, що це все на периферії інтересів його народу, а головне – атомна бомба наМанхеттені. Так, звичайно, ще три місяці тому ні в що таке неможливо було повірити. Але дуже важко було повірити і в анексію Криму, і ще багато в що. Ми вже живемо в іншій реальності, хоча ще не в силах усвідомити це. Адже нам, насправді, так комфортно було в старій реальності, яка протрималася чверть століття. При затишномуамериканоцентричному світопорядку. Який ми так любили критикувати, мріючи про щось нове. Нова богинея війни вийшла з голови Владіміра Путіна і це, здається, декого вже не дуже тішить.
Але повернемося в Україну.
Вояж Ходорковського за маршрутом Київ – Харків – Донецьк багатьма описаний, додати до широко відомого мені особливо нічого. Можу сказати тільки про окремі донецькі враженнях. Проросійські сепаратисти, вони ж прихильники федералізації, біля будівлі захопленої обладміністрації – це чистий Босх. У цьому сенсі я не розчарований. Чого очікував – те і побачив. "Донецька народна республіка" – царство злобного, ображеного на весь світ декласованій елемента. Я не заздрю тим, хто опиниться під її юрисдикцією. І собі, коханому, теж не заздрю. Тому що для Росії абсолютно нічого хорошого від всієї цієї босхізаціі не буде.
Я своїми вухами чув у юрбі біля Донецької ОДА розмови про те, що непогано б захопити Ходорковського, користуючись нагодою, і якось перепродати. Несподівано кинулися до МБХ "народний комісар внутрішніх справ" і ще якийсь "член уряду" Донецької республіки – очевидно щось таке, здається, і збиралися зробити. Вони вимагали, щоб Ходорковський терміново пройшов у захоплений будинок, і одночасно викликали якийсь наряд. Неймовірно, скажете ви? Ну, не більш неймовірно, ніж розстріл в Луганську адвоката Ігоря Чудовський або захоплення в центральному парку Донецька двох студентів, яких били, примушуючи видавати себе за членів "Правого сектора". Злісний люмпен, який відчув запах чужої крові, здатний на все. У цьому сенсі сепаратисти дійсно борються за незалежність. Незалежність від закону, пристойності, цивілізації, великого і малого порядку. Вони правильно розуміють реліктовий сигнал, що поступив з Москви, з підсвідомості людини, яка теж ображена на західний світ, який не зумів притиснути його до люблячих грудей. Простої (маленької) людини, яка готова принести великі жертви на вівтар втамування своєї великої образи.
А тепер – до загальнополітичних висновків, які можна було зробити за підсумками найсвіжішої української поїздки.
1) Ключовий пункт порядку денного – президентські вибори 25 травня. Точніше, їх зрив. У зриві зацікавлені чотири групи сил:
Насамперед – Володимир Путін, це зрозуміло.
Плюс ще три українські (прямо або умовно) групи.
а) Юлія Тимошенко – тому що в інерційному режимі вона ці вибори не виграє, а програти гідно вона не може/не хоче.
б) Віктор Янукович, який як і раніше, контролює значну частину криміналітету та офіційних силовиків на сході країни. Контролює найпростішим шляхом – за гроші. Не випадково сепаратисти легко захоплюють адміністрації, міліції та телецентри в Донецькій / Луганській областях, і ніхто навіть не імітує опору. Генпрокуратура України щойно заявила, що Янукович вивіз до Росії $ 32 млрд, так що грошей вистачить надовго. Звичайно, хтось інший з дуже багатих українців міг би перекупити ситуацію, але грошей дуже шкода, гарантій немає, і поки смажений півень остаточно не клюне в мозочок, генеральним спонсором залишиться позбавлений влади (за версією Москви, єдино легітимний) президент.
в) Партія регіонів, яка вважає, що всіляка буза дозволить їй пролобіювати справжню федералізацію, тобто перетворення країни в сукупність удільних князівств, а заодно буде гарантувати місце в розкладах загальнонаціональної влади.
Кожен з названих гравців вважає, що використовує інших у своїх інтересах. Насправді ж, звичайно, всіх використовувати може тільки Путін як найсильніший з учасників гри. Імовірність того, що в результаті всіх цих намірів за межею фолу Україна перестане існувати як єдина держава, зберігається, і вона чимала.
Для зриву виборів будуть використані різні методи."
Далі тут
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
