Путінські щурі знову зашурхотіли
Протистояння путінського режиму і України не затухає, а попри всі санкції і жертви стає все жорсткішим.
Не може бути жодних ілюзій, що кліка Путіна заспокоється. Сьогодні він робить все, що може.
Так, вірні путіністи ще не сунуть на нас фронтами чи арміями – бо не можуть. Реакція світу була б жорсткою. Тому, у відповідності з КГБешним минулим, Путін йде в обхід.
Ось головні напрямки обхідних ударів.
Перший обхідний маневр – безсумнівно дипломатичний:
Завдання, яке має вирішити Путін – це дипломатично ізолювати Україну. Для чого? Щоб не було дипломатичної підтримки законного права України на оборону від агресора.
Від кого слід ізольовувати Україну. У першу чергу від тих країн, які не лише розуміють що відбувається, яка є реальна величина проблеми, але й з огляду на свої національні інтереси готові і реально беруть участь у підтримці України.
До таких країн відносяться країни, які безпосередньо відчувають ту саму загрозу, що й Україна. А саме, якщо кинути оком на мапу, то ними мали б бути: Туреччина, Молдова, Румунія, Польща, Литва, Латвія, Естонія.
До них можна додати країни другого ешелону Норвегію, Швецію, можливо Фінляндію.
До цієї групи країн, які готові надавати дипломатичну допомогу Україні можна віднести США, Канаду, Велику Британію, можливо Нідерланди (після того як було збито Боїнг 777), Австралію – по суті англо-саксонський світ.
Кого слід виводити з дипломатичного процесу вирішення "української кризи" у першу чергу? Звичайно лідерів і найбільш активних.
Найбільшу загрозу відчувають країни Балтії і Польща. Тому їх Путін буде найактивніше виштовхувати з дипломатичного процесу.
Найважче буде Польщі. Вже зараз силами ситуативних "союзників" Путіна у ЄС її в особі Радослава Сікорського всіми силами відсувають на маргінес.
Спочатку блокують його кандидування на місце Верховного представника Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки – з огляду на те, що Катрін Ештон завершує свою місію.
Потім не допускають на переговори щодо "української кризи" у Берліні – там запрошують тільки міністрів закордонних справ Німеччини, Франції, Росії та України.
Українське МЗС на це ведеться. На жаль. Неначе не бачить, що це обхідний маневр.
Наступним потрібно викинути з процесу США.
І появляється пропозиція від якої не можна відмовитися Александра Лукашенка – напевно сам здогадався:) – організувати зустріч у форматі Росія, Білорусь, Казахстан і Україна. Це так би мовити, була пробна куля – а раптом лох з розпачу погодиться. Тим більше, якщо підкріпити пропозицію кількома сотнями танків та Градів, які, як гриби проростають на полях Донбасу.
Звичайно, що такий "розводняк" передбачав торг і поступну. Ну і доторгувалися – в зустрічі візьмуть участь ще й комісари ЄС. Все це подається як безпрецедентний успіх, неймовірна поступка і т.д. Але стежте за руками "КГБистских наперсточников" – при цьому США (!), самі США (!) успішно виведені з дискусії!
Однак про що дискусія? Про право суверенної (чи вже ні?) країни з назвою Україна вирішувати свої питання – асоціацію чи ні з ЄС.
Таким чином, як вже не один аналітик зауважив, Україну, окрім всього іншого, позбавляють і її суверенного права, тобто позбавляють суверенітету.
Таким чином бачимо, як неначе б то вайлувата російська дипломатія кілька разів обвела навколо пальця практично цілий світ.
Питання виведення з дискусії США, Польщі, Канади і т.д. поволі вирішується. Тобто реалізується путінський план дипломатичної ізоляції України.
Другий обхідний маневр – інформаційний:
Потрібно переламати інформаційну ситуацію на користь режиму Путіна. Благо, що інформаційних ресурсів у РФ маса. І не лише одіозне RT (Russia Today) та Life News і ще маси російськомовних каналів.
Режим Путіна успішно прикормив масу голодної публіки з цілого світу, яка тепер актуалізується для так би мовити "безстороннього" висвітлення кризи. Навіть пишучи "криза" я ведуся на путінський посил, який полягає у тому, щоб змістити чи підмінити сенси – і не вести мову про напад Російської Федерації на Україну, не про Анексію Криму, не про російсько-українську війну на Донбасі (при цьому Крим українська влада (!) вже de facto, йдучи на поводу Кремля, трактує як територію Російської Федерації – бо наступу (і це правильно) на територію Криму не веде). Російських військовослужбовців і нас, і весь світ змушують (саме так – змушують) називати "ополченцями".
....................................
Повністю стаття тут
Третій обхідний маневр – агентурний:
Очевидно, що Путін задіює вже всі свої ресурси. Від тих самих догналітів до галицьких сепаратистів. Так-так – ви не помилилися. Після Майдану ця розробочка Путіна була дещо приморожена. І кілька місяців не діяла. Як і різні там русинські рухи і інші проектики ФСБ. Однак, час пройшов. І агентура знову актуалізується.
Причому істотно, що наші вороги великі жартівники. Удари по Україні будуть робитися з цілком неочікуваного боку. І навіть зсередини революційного горнила. Гадаю, що читачі цього тексту не настільки невинні, щоб не розуміти того, що у путінська агентурна грибниця глибоко зачаїлася і всередині наших середовищ. Точніше – "наших" середовищ. І демократичних, і націоналістичних. А найбільше серед гіпернаціоналістичних.
Малесенький приклад: "В День независимости Украины Галичина собралась отделяться ", – пише сайтець "украина.ру": "На западной Украине в Галичине с первых дней горячо поддерживали Майдан и новую киевскую власть. Однако в последнее время там стали появляться листовки, призывающие на марш за Галицкую автономию". А далі ще краще: "Досить посилати наших дітей на смерть! Покажемо Києву Галичину!" Цей сайтець навіть анонсує проведення у Львові на день Незалежності ходу під цими гаслами. Красіво. Подивимося, чи щось з цього вийде.
.......................................
Повністю стаття тут
Очевидне одне – "лед тронулся" – агентуру патиками виганяють з лежбищ у поле. Далі буде. Тому ждімо подальших провокацій і спроб задушити українську революцію як руками цієї агентури, так і руками тих недалеких політичних ідіотів, які підуть за черговими "попами гапонами".
Спеціально даю приклади з Львівщини для того, щоб було розуміння того, а що ж робиться на Черкащині чи Полтавщині. Не кажучи вже про Закарпаття... Львівщина не оригінальна. Хоча знакова.
Для упокорення України режиму Путіна всі засоби годяться. Тому будьмо пильними і мудрими. Часи нас чекають важкі. Тільки холодний розум може вберегти нас від хибних кроків.
Повністю стаття тут
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
