Про проблему Грибовицького сміттєзвалища зі Львова
Проблема Грибовицького сміттєзвалища має два аспекти. Перший, це аспект об'єктивний. Так, проблема утилізації сміття назріла давно. У Львові – ще 40 років тому. І ті 40 років її не вирішували. Вона не залежить від сьогоднішнього політичного шторму чи, точніше, політичної бурі в стакані води.
Другий аспект – політична спекуляція довкола цієї проблеми. Практично всі політичні сили радісно накинулися на тему і вирішили "зрубати" свої дивіденди. Це і політичні трупи, такі, як ВО "Свобода", яку на останніх виборах відлучили від львівського місцевого бюджету, і "мальчікі по виклику", які то товчуть "парад рівності" у Львові, то зносять пам'ятник Тудору, бо бач приперло, а тепер товчуться довкола Львівської міської ради. До речі про Тудора – а про те, що він був січовим стрільцем і, згідно з законом, має право на вшанування як борець за волю України забули? Та хто б то звертав на це увагу... Всі ці скандали є одним ланцюжком і відомо в кого вони націлені.
Але повернімося до об'єктивних обставини. Одномільйонне місто вже давно варте того, щоб утилізовувати сміття не так, як у 1955-му році. Ця проблема виникла ще в радянські часи. Я, працюючи в міськраді в середині 90-их років, пам'ятаю кілька спроб запровадити нові технології утилізації сміття і як правило, вони закінчувалися або аферами, коли якісь аферисти пропонували свої послуги, або ж фінансовою неспроможністю Львівської міської ради. Це ще було при першому мерові, потім при другому, третьому і так продовжується далі. Садовий виявився просто крайнім.
Але цією ситуацією зараз, на всі 100%, пробують скористатися політичні спекулянти і політичні банкроти. І зовсім не для вирішення проблеми. Попередня каденція Львівської міської ради була опанована ВО "Свобода" – 62% депутатів належали до цієї славної партії, яка впродовж 5 років ніжно припадала до львівського міського бюджету, однак і пальцем не рухнула, щоб хоча б взятися за проблему. Те саме було і у Львівській обласній раді, де вона так само правила бал і аж ніяк не піклувалася Грибовичами.
На львівському міському рівні саме вона є основним зацікавленим збурювачем ситуації у Львові. Тому й скаче довкола неї Руслан Кошулинський, який з тріском програв вибори міського голови.
Переконаний на всі 100%, що як тільки політична мета опонентів Садового була б досягнута, проблему Грибовицького сміттєзвалища одразу ж засунули б в далеку шухляду. Бо не воно важливе...
Моє здивування викликала і гіперактивність партії УКРОП. Звісно, у Львові вона є на макрорівні, однак... Отож і Коломойський в долі, виявляється, ...
Зауважена коло коло міськради і всяка дрібнота – колишній лідер "Молодих регіонів", знаний у Львові Іван Спринський – тепер, звісно, з козацьким чубом, бо бач, майданівець та ще й громадський активіст. Що активіст, то активіст, але от чий? Гадає, що всі забули його менуети з регіоналами. Є така когорта захеканих та спітнілих, які ніяк не можуть берегти честь змолоду...
А також як завжди у таких тусовках рекрутують групки різного роду праваків – Сокола, Білих Горватів і т.д., які, як на мене, керовані збоку. Питання – звідки. З наших спецслужб, чи з сусідських... Чи в спільному управлінні?
А на загал Жовківщина, на якій розміщене Грибовицьке звалище, десятиліттями була вотчиною СДПУ (о). Ну а потім Регіонів і т.д. Там нічого не змінилося – ниточка далі в'ється до білокам'яної. Через Медведчука, звісно... Отож тут маємо справу не лише з сміттям в прямому сенсі слова, але і з сміттям політичним. І я б не радив цього не зауважувати тим, хто поспішно починає робити висновки.
Як на мене, то виходячи з інтересу мільйонного міста, у цій ситуації ці політичні "танці з шаблями" є просто недоречними. Один мільйон людей не може бути заручником "розбором" якихось групок корупціонерів чи політиканів. І байдуже звідки вони – чи наші містечкові, чи з самого Печерська. Тому проблему потрібно вирішувати.
Але чи може вирішити цю проблему саме місто? Не пишу міський голова, а місто. Не може. Чому? Та тому, що доки побудується сміттєспалювальна фабрика, то пройдуть, принаймні, місяці. І де будувати? На площі Ринок? Відведення землі – це справа Кабінету Міністрів, облдержадміністрації, місцевих рад – це питання їхньої юрисдикції. Тому проблема утилізації сміття має вирішуватися на трохи вищому рівні, ніж рівень львівського міського голови. Він не зможе самотужки вирішити це питання навіть при наявності коштів чи плану побудови сміттєспалювального заводу. А якщо все це триватиме якийсь час, то що – весь той час місто буде завалене сміттям? Як Неаполь кілька років тому – поки сицилійська мафія і пов'язані з нею бонзи з Риму не вирішили своїх питань?
З мого досвіду – львівські міські голови майже ніколи не мали занадто дружніх стосунків з обласними владами. І тут немає нічого особистого – просто інтереси різні. А часом протилежні. Така логіка обстоювання інтересів міста і області. Принаймні на разі при існуючому законодавстві і повноваженнях.
Цілком очевидно, що виділення ділянки для побудови такого об'єкту має бути за межами міста Львова. А тут ми натикаємось на проблему місцевого самоврядування, на активне небажання місцевих громад мати на своїй території сміттєспалювальні заводи. А тут ще й вище перелічені партійки літають селами та страхають селян екологічними катастрофами – головне, щоб заблокувати будь-яке вирішення цього питання. Бо для них в цій ситуації, чим гірше, тим краще.
Так, у Відні практично у центрі міста є сміттєспалювальний завод, який ніхто не бачить, бо від нього нема ніякого запаху. Але маємо ще опанувати таку технологію. А це час.
Тому для вирішення цієї проблеми свої сили мають консолідувати всі, починаючи від Львівської обласної ради і закінчуючи навіть Президентом. Хоч він безпосередньо за вирішення цього питання, звісно, не відповідає. Однак тут треба зважувати всі плюси і мінуси – неучасть у вирішенні цієї проблеми може принести більше мінусів, ніж плюсів всім "азартним парамошам", які кинулися в ці тарганячі перегони.
Міський голова Андрій Садовий за результатами останніх виборів отримав найбільшу підтримку львів'ян, набагато більшу, ніж інші кандидати. Він започаткував свій загальнонаціональний політичний проект, партію "Самопоміч" і, може, в цьому причина головних бід міста Львова. Бо ж проблема Грибовицького сміттєзвалища "раптом" може виявитися не останньою. І боюсь, що таки виявиться не останньою. Тому не час було втрачати голову він успіхів.
Бо з іншого боку ця криза показала і певну інфантильність "Самопомічі" – якщо хочете бути загальнонаціональною партією, то треба широко відкритися до всього суспільства, а не бавитися в елітарний клюб. Ну і тримати удар – бо щось не бачу багатьох з її активістів та вождів – у ситуації цієї кризи. А удари ще будуть – жорстка політична гра тільки починається... Але не буду їм чогось радити – мають своїх політтехнологів та лідерів.
Чи вплине ця проблема на рейтинг особисто міського голови? Звісно, що вплине – тим більше в умовах масової істерії, яку роздувають опоненти і просто недоброзичливці. Проблема сміття, безсумнівно, похитне рейтинг Андрія Садового – інакше і бути не могло. Проте, як на мене, некритично.
І ще – у всій цій історії є трагедія і є проблема.
Трагедія це загибель людей. Її виправити на жаль не можна. Тут потрібно тільки співчувати і посильно допомагати родинам. Якось всі не задумуються, а хто ж безпосередньо винен у смерті цих людей. Про безпосереднє командування службовців Міністерства надзвичайних ситуацій ні слова. Як на мене, то саме вони повинні в судовому порядку відповідати за загибель людей – своїх підлеглих. Бо ж не Садовий врешті решт керував їхніми діями...
А є проблема – проблему можна вирішити і потрібно вирішувати.
Завершуючи: Проблема міського голови це одне, а проблема міста, і не лише Львова, а і багатьох міст, які мають перейти на новий рівень екологічного мислення – в тім і утилізації сміття – це інше. І це виклик цілій країні – і прем'єру, і президенту, і громадянам, які мають змінити свій спосіб мислення. Це не лише проблема Львова. Бо їдучи потягом "Львів-Київ" ледь не в кожній посадці любуєшся купами все того ж сміття – і в прямому сенсі слова, і в політичному.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
