Європа, що тріумфує

Я з відомим львівським політологом Антіном Борковський, в день уродин визначного польського митція зламу XIX-XX століть Юзефа Мегоффера, відштовхуючись від його картини "Европа, що тріумфує" дискутуємо про сьогоднішню долю того, що ми називаємо Европою, Трампа, Бреттон-Вудську угоду та що з цього випливає... В якій валюті грошики шпарувати...

Іронічно і невтішно...

Але маємо про це думати та дискутувати.

Не страхайтеся мистецькознавчого зачину – це на початок, потім буде те, про що дискутують тепер всі – однак, напевно, у більш іронічній формі, ніж це прийнято – бо щось ми всі дуже вже напружились. Так, важко і трагічно, однак, щоб вижити, потрібно зорієнтуватися у часі і просторі.

Те, що з нами відбувається не унікальне.

В історії Европи ХХ сторіччя воно вже повторювалося і повторювалося.

І нікого нічого не вчило і не вчить – бо ж з нами цього бути не може, торочать наші найближчі сусіди, бо ж ми небожителі...

Ну і ще потрібно з'їздити у відпустку на Канари та розібратися з історією болючих без сумніву українсько-малабарських конфліктів відшумілого ХХ сторіччя – бо ж це головне...

Може, ще й як може, і буде – а тому розслабленість панночки на канапі це шлях до жахливого – про що й дискутуємо...

Хоча жахливе для кожного індивідуальне.

Отож – що хотів сказати художник цією роботою? Як вона відображає дух епохи та її тривоги? Що змінилося з моменту її створення, а що залишається актуальним?

І які висновки мають бути для нас.

👀 Дивіться на YouTube: https://youtu.be/vQiBLB1BKFQ

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.