30 серпня 2013, 17:41

Выборы-2015: если не евроинтеграция, то что?

Президентские выборы в Украине – это сплошная история с чередованием внешнеполитического вектора. Причем всякий раз выигрывал политик, использующий отличный от своего предшественника вектор позиционирования. То есть прозападная и пророссийская риторики на президентских выборах чередовались попеременно.

В 1991 году Леонид Кравчук стал президентом на волне призывов отстраниться от России как от носителя советского коммунистического прошлого.

Но уже на досрочных выборах в 1994 году у Кравчука, ассоциировавшегося на тот момент в общественном сознании с "бандеровцем", выиграл пророссийски настроенный Кучма.

На выборах же в 1999 году Леонид Данилович уже говорил в противовес просоветскому Симоненко о европейских реформах и демократизации страны. Дальше был Майдан, и запрос на реформы стал реализовывать прозападный Виктор Ющенко, а не пророссийский кандидат от власти.

В 2010 году к власти пришел пророссийский Виктор Янукович.

Вполне вероятно, что главной идеей президентской кампании действующего президента в 2015 году станет именно евроинтеграция. И дело здесь не только в определенной логике использования внешнеполитического фактора во время избирательных кампаний. Но и в том, что, собственно, другой более масштабной идеи у действующей власти, кроме как евроинтеграция, нет.

С политической точки зрения, соглашение с ЕС – это фактически способ легитимации украинской власти в цивилизованном мире.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Від "Sinews of War" до "Sinews of Peace"

Відновлення військових постачань Україні, а також перспектива запровадження нових санкцій проти РФ та її партнерів, поза сумнівом, виводить Кремль зі звичної рівноваги...

Поворотний момент Заходу, який не відчуває РФ

Тут Дмітрій Мєдвєдєв знову пустився берегів. Взявся розмірковувати про американських "дідуль" (Владімір Путін свого часу вважав дотепними жарти про "бабуль")...

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке...

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...

Системність завжди виграє у авантюри: протистояння вдовгу РФ та Європи, і якою буде роль США

Свого часу Дуайт Ейзенхауер, складаючи президентські повноваження, сказав, що "він дуже хотів дати Землі мир, однак виявився спроможним лише на те, що разом з іншими завести її в глухий кут"...

Про переговори: публічні та непублічні цілі сторін

Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників...