30 серпня 2013, 17:41

Выборы-2015: если не евроинтеграция, то что?

Президентские выборы в Украине – это сплошная история с чередованием внешнеполитического вектора. Причем всякий раз выигрывал политик, использующий отличный от своего предшественника вектор позиционирования. То есть прозападная и пророссийская риторики на президентских выборах чередовались попеременно.

В 1991 году Леонид Кравчук стал президентом на волне призывов отстраниться от России как от носителя советского коммунистического прошлого.

Но уже на досрочных выборах в 1994 году у Кравчука, ассоциировавшегося на тот момент в общественном сознании с "бандеровцем", выиграл пророссийски настроенный Кучма.

На выборах же в 1999 году Леонид Данилович уже говорил в противовес просоветскому Симоненко о европейских реформах и демократизации страны. Дальше был Майдан, и запрос на реформы стал реализовывать прозападный Виктор Ющенко, а не пророссийский кандидат от власти.

В 2010 году к власти пришел пророссийский Виктор Янукович.

Вполне вероятно, что главной идеей президентской кампании действующего президента в 2015 году станет именно евроинтеграция. И дело здесь не только в определенной логике использования внешнеполитического фактора во время избирательных кампаний. Но и в том, что, собственно, другой более масштабной идеи у действующей власти, кроме как евроинтеграция, нет.

С политической точки зрения, соглашение с ЕС – это фактически способ легитимации украинской власти в цивилизованном мире.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке...

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...

Системність завжди виграє у авантюри: протистояння вдовгу РФ та Європи, і якою буде роль США

Свого часу Дуайт Ейзенхауер, складаючи президентські повноваження, сказав, що "він дуже хотів дати Землі мир, однак виявився спроможним лише на те, що разом з іншими завести її в глухий кут"...

Про переговори: публічні та непублічні цілі сторін

Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників...

Стамбульский транзит

Щодо переговорів у Стамбулі. 1. Не можна не відзначити парадокс абсолютно різних делегацій з боку РФ – та, яка була на зустрічах з американцями, і та, яка заявлена зараз на переговорах у Стамбулі...

"Неміцні звʼязки" як характеристика міжнародної системи

У 2002 році був такий перформанс "Неміцні зв'язки" (Loose Associations): художник, пояснюючи у своїй лекції причини, що спонукали його до створення інсталяцій, одночасно і демонстративно звертався до літератури, дизайну, архітектури, політики...