30 серпня 2013, 16:41

Выборы-2015: если не евроинтеграция, то что?

Президентские выборы в Украине – это сплошная история с чередованием внешнеполитического вектора. Причем всякий раз выигрывал политик, использующий отличный от своего предшественника вектор позиционирования. То есть прозападная и пророссийская риторики на президентских выборах чередовались попеременно.

В 1991 году Леонид Кравчук стал президентом на волне призывов отстраниться от России как от носителя советского коммунистического прошлого.

Но уже на досрочных выборах в 1994 году у Кравчука, ассоциировавшегося на тот момент в общественном сознании с "бандеровцем", выиграл пророссийски настроенный Кучма.

На выборах же в 1999 году Леонид Данилович уже говорил в противовес просоветскому Симоненко о европейских реформах и демократизации страны. Дальше был Майдан, и запрос на реформы стал реализовывать прозападный Виктор Ющенко, а не пророссийский кандидат от власти.

В 2010 году к власти пришел пророссийский Виктор Янукович.

Вполне вероятно, что главной идеей президентской кампании действующего президента в 2015 году станет именно евроинтеграция. И дело здесь не только в определенной логике использования внешнеполитического фактора во время избирательных кампаний. Но и в том, что, собственно, другой более масштабной идеи у действующей власти, кроме как евроинтеграция, нет.

С политической точки зрения, соглашение с ЕС – это фактически способ легитимации украинской власти в цивилизованном мире.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про "вхідні дані" нового переговорного раунду

Багатосторонні заяви щодо умов, вимог, учасників переговорів свідчать не стільки про "мирний момент", скільки про те, що "вхідні дані" можливого наступного раунду переговорів дещо змінились...

"Король говорить", або "Схаменися, Фавн"

В якомусь сенсі візит британського монарха до США, точніше, стиль публічної розмови короля Чарльза ІІІ, зверненого, перш за вса, до президента Дональда Трампа та американського істеблішменту, можна вважати новим етапом вибудовування взаємовідносин Європи та США...

Поліцентричний пострадянський простір

Колись давно, коли в Кремлі ще не розглядався план повномасштабного вторгнення в Україну та розхитування західних альянсів як єдино можливий, Володимир Путін озвучив три варіанти політичних систем на пострадянському просторі з погляду без/перспективності держав...

Про вихід із ''геополітичного блуду", що можливий лише після зупинки війни РФ

Одна відома людина якось написала про іншу відому людину: "Підошви його черевиків грузнули у трясині буденного життя, а думки обіймали весь світ, деміургом якого він був"...

Галоклін

Днями міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі заявив в інтервʼю, що Росія та Китай є стратегічними партнерами Ірану, і продовжують підтримувати хороші стосунки – політичні, економічні, військові...

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...