30 серпня 2013, 17:41

Выборы-2015: если не евроинтеграция, то что?

Президентские выборы в Украине – это сплошная история с чередованием внешнеполитического вектора. Причем всякий раз выигрывал политик, использующий отличный от своего предшественника вектор позиционирования. То есть прозападная и пророссийская риторики на президентских выборах чередовались попеременно.

В 1991 году Леонид Кравчук стал президентом на волне призывов отстраниться от России как от носителя советского коммунистического прошлого.

Но уже на досрочных выборах в 1994 году у Кравчука, ассоциировавшегося на тот момент в общественном сознании с "бандеровцем", выиграл пророссийски настроенный Кучма.

На выборах же в 1999 году Леонид Данилович уже говорил в противовес просоветскому Симоненко о европейских реформах и демократизации страны. Дальше был Майдан, и запрос на реформы стал реализовывать прозападный Виктор Ющенко, а не пророссийский кандидат от власти.

В 2010 году к власти пришел пророссийский Виктор Янукович.

Вполне вероятно, что главной идеей президентской кампании действующего президента в 2015 году станет именно евроинтеграция. И дело здесь не только в определенной логике использования внешнеполитического фактора во время избирательных кампаний. Но и в том, что, собственно, другой более масштабной идеи у действующей власти, кроме как евроинтеграция, нет.

С политической точки зрения, соглашение с ЕС – это фактически способ легитимации украинской власти в цивилизованном мире.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...

Трохи realpolitik

За минулий рік відомий розрахунок Кремля щодо Європи "пересидіти Захід" набув явно-очевидно не тільки характеру ставок на внутрішньополітичні та внутрішньоекономічні процеси в окремих країнах західних альянсів...

Про переговори в Абу-Дабі

Судячи з усього, це лише старт реального переговорного процесу (якщо ми говоримо про участь РФ). Звісно, це не означає, що ми уже на шляху визначення часових рамок припинення військових дій, або що Росія сприйняла підхід, який передбачає компромісність, і не факт, що сприйме...

Дух Давосу

"Дух діалогу" – так була сформульована основна тема цьогорічного форуму у Давосі, присвяченого тому, "як зробити світ кращим". А ще, не так давно, зʼявилось формулювання "Дух Анкориджу", яке запустив Кремль після зустрічі лідерів США та РФ Дональда Трампа і Володимира Путіна на Алясці, як спробу усунути Європу/Україну від переговорного процесу...

Про дипломатичний фронт

Останні місяці – особливо активні у прояві всіх трьох складових війни та пошуку миру: фронт (інтенсивні бої), тил (атаки РФ по цивільній інфраструктурі), дипломатія (мирні переговори)...

Нові виклики для Європи

Події у Венесуелі (у контексті рамки автократії vs демократії) трактуються переважно у двох прямо протилежних підходах. Перший – це знак для всіх автократій, що їхня доля в будь-який момент може бути вирішена у спосіб, коли сильна демократична держава в обхід тривалих погоджень усіх з усіма може виявити рішучість...