14 жовтня 2013, 20:43

Российский тупик

В то время как представители российской власти активно пугают украинскую и мировую общественность призраком Европы, в самой России происходят события куда пострашнее обрисованных в отношении Украины.

Убийство в Западном Бирюлево 25-летнего Егора Щербакова "гостем с юга", последовавшие вслед стихийный митинг, столкновения с полицией, разгром овощебазы и торгового центра "Бирюза" как один из примеров конфликта между русскими и представителями Кавказа (ранее была Манежка 2011), показывают возможную перспективу для разворачивания российских событий в случае неразрешения проблем стратегического характера.

С одной стороны, Россия спекулирует на советском прошлом денационализированной идеологической империи. Сегодняшняя Россия – это многонациональная страна, где русские всего лишь один из 200 народов.

А, с другой, – Россия, как и другие страны СНГ, стоит перед необходимостью перезапуска развития государства, построения цивилизованного варианта национализма как основы обретения идентичности государства. И если для стран, традиционно являющихся слабыми историческими площадками, эта проблема не так актуальна (условно говоря, Средняя Азия может себе позволить вполне безболезненно де-факто вернуться к феодальному устройству), то для Украины и РФ, географически и геополитически перспективных территорий, – чрезвычайно важна. Особенно для России – в силу масштабности и многонациональности государства.

В этом смысле, явно выраженное обострение православной пропаганды, случившееся в РФ после Болотной 2011-го, привело к обратному эффекту. Вместо того чтобы выстраивать цивилизованный вариант национализма, который станет основой для обретения идентичности национального государства, российская власть сделала ставку на православие, как один из столпов политического режима, что в принципе ошибочно. Церковь как институт смотрит в прошлое, а не в будущее, она в принципе ничего не хочет менять. Если нацидея поддается реформации, то религиозная – нет. Если бы в России был цивилизованный вариант национализма, то и диалог с мусульманами, возможно, получилось бы выстроить.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Що може бути далі після ''ні миру, ні війни''

Власне, навіть, з публічних заяв/розмов можна виокремити дві складові: 1. Зупинка війни та інструменти, які можуть бути задіяні для цього...

Світова еклектика

Все ж, навіть публічне інформаційне поле останніх місяців дає підстави вважати, що є налаштованість у тих, хто має важелі впливу, докласти зусиль для припинення війни...

Про гарантії безпеки

Все ж, показовим є те, з якою обережністю західні лідери обговорюють можливу миротворчу місію в Україні, всіляко підкреслюючи варіант на після гарячої фази війни...

Про стратегічну не/визначеність та рух до неї

Все ж, є відчуття та певні передумови вважати, що адміністрація Дональда Трампа енергійно почне діяти у напрямку зупинки війни. Це також помітно і по рішеннях діючої адміністрації Джозефа Байдена, яка зараз задіює усі можливі ресурси, що важливо...

Хто кому "дасть в морду" (про передпереговорчий етап)

Скажем так. Не прийняти рішення щодо зняття заборони на використання Україною далекобійних ракет по рос цілях на цьому етапі Захід уже не міг...

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці...