14 жовтня 2013, 20:43

Российский тупик

В то время как представители российской власти активно пугают украинскую и мировую общественность призраком Европы, в самой России происходят события куда пострашнее обрисованных в отношении Украины.

Убийство в Западном Бирюлево 25-летнего Егора Щербакова "гостем с юга", последовавшие вслед стихийный митинг, столкновения с полицией, разгром овощебазы и торгового центра "Бирюза" как один из примеров конфликта между русскими и представителями Кавказа (ранее была Манежка 2011), показывают возможную перспективу для разворачивания российских событий в случае неразрешения проблем стратегического характера.

С одной стороны, Россия спекулирует на советском прошлом денационализированной идеологической империи. Сегодняшняя Россия – это многонациональная страна, где русские всего лишь один из 200 народов.

А, с другой, – Россия, как и другие страны СНГ, стоит перед необходимостью перезапуска развития государства, построения цивилизованного варианта национализма как основы обретения идентичности государства. И если для стран, традиционно являющихся слабыми историческими площадками, эта проблема не так актуальна (условно говоря, Средняя Азия может себе позволить вполне безболезненно де-факто вернуться к феодальному устройству), то для Украины и РФ, географически и геополитически перспективных территорий, – чрезвычайно важна. Особенно для России – в силу масштабности и многонациональности государства.

В этом смысле, явно выраженное обострение православной пропаганды, случившееся в РФ после Болотной 2011-го, привело к обратному эффекту. Вместо того чтобы выстраивать цивилизованный вариант национализма, который станет основой для обретения идентичности национального государства, российская власть сделала ставку на православие, как один из столпов политического режима, что в принципе ошибочно. Церковь как институт смотрит в прошлое, а не в будущее, она в принципе ничего не хочет менять. Если нацидея поддается реформации, то религиозная – нет. Если бы в России был цивилизованный вариант национализма, то и диалог с мусульманами, возможно, получилось бы выстроить.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Хто кому "дасть в морду" (про передпереговорчий етап)

Скажем так. Не прийняти рішення щодо зняття заборони на використання Україною далекобійних ракет по рос цілях на цьому етапі Захід уже не міг...

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці...

А завтра після виборів

В МЗС Росіі, реагуючи на результат Дональда Трампа на виборах, заявили, що працюватимуть з новою американською адміністрацією, "жорстко відстоюючи російські національні інтереси і досягаючи всіх поставлених цілей у війні"...

Між угодою та нерішучістю (в контексті виборів у США)

У ході передвиборчої кампанії Дональд Трамп в одному з інтерв'ю пожурив навіть Лінкольна, за те, що той допустив Громадянську війну. Замість досягнення угоди з південними штатами, які виступали проти скасування рабства...

Про заяву Сікорського щодо Криму

Маю на увазі слова міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського щодо такого варіанту по Криму: мандат ООН на 20 років і тоді референдум...

Чи можна "заморозити" війну без руху до сталого миру

По суті, Олаф Щольц пропонує (маю на увазі його пропозиції, про які пише La Repubblika) варіант замороження війни. Мабуть, виходячи із того, що за умов крайніх позицій сторін можливо говорити про варіанти зменшення активності – і бажано не за рахунок країни, на яку здійснено напад, а за рахунок країни, яка цей напад здійснила...