14 жовтня 2013, 20:43

Российский тупик

В то время как представители российской власти активно пугают украинскую и мировую общественность призраком Европы, в самой России происходят события куда пострашнее обрисованных в отношении Украины.

Убийство в Западном Бирюлево 25-летнего Егора Щербакова "гостем с юга", последовавшие вслед стихийный митинг, столкновения с полицией, разгром овощебазы и торгового центра "Бирюза" как один из примеров конфликта между русскими и представителями Кавказа (ранее была Манежка 2011), показывают возможную перспективу для разворачивания российских событий в случае неразрешения проблем стратегического характера.

С одной стороны, Россия спекулирует на советском прошлом денационализированной идеологической империи. Сегодняшняя Россия – это многонациональная страна, где русские всего лишь один из 200 народов.

А, с другой, – Россия, как и другие страны СНГ, стоит перед необходимостью перезапуска развития государства, построения цивилизованного варианта национализма как основы обретения идентичности государства. И если для стран, традиционно являющихся слабыми историческими площадками, эта проблема не так актуальна (условно говоря, Средняя Азия может себе позволить вполне безболезненно де-факто вернуться к феодальному устройству), то для Украины и РФ, географически и геополитически перспективных территорий, – чрезвычайно важна. Особенно для России – в силу масштабности и многонациональности государства.

В этом смысле, явно выраженное обострение православной пропаганды, случившееся в РФ после Болотной 2011-го, привело к обратному эффекту. Вместо того чтобы выстраивать цивилизованный вариант национализма, который станет основой для обретения идентичности национального государства, российская власть сделала ставку на православие, как один из столпов политического режима, что в принципе ошибочно. Церковь как институт смотрит в прошлое, а не в будущее, она в принципе ничего не хочет менять. Если нацидея поддается реформации, то религиозная – нет. Если бы в России был цивилизованный вариант национализма, то и диалог с мусульманами, возможно, получилось бы выстроить.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке...

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...

Системність завжди виграє у авантюри: протистояння вдовгу РФ та Європи, і якою буде роль США

Свого часу Дуайт Ейзенхауер, складаючи президентські повноваження, сказав, що "він дуже хотів дати Землі мир, однак виявився спроможним лише на те, що разом з іншими завести її в глухий кут"...

Про переговори: публічні та непублічні цілі сторін

Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників...

Стамбульский транзит

Щодо переговорів у Стамбулі. 1. Не можна не відзначити парадокс абсолютно різних делегацій з боку РФ – та, яка була на зустрічах з американцями, і та, яка заявлена зараз на переговорах у Стамбулі...

"Неміцні звʼязки" як характеристика міжнародної системи

У 2002 році був такий перформанс "Неміцні зв'язки" (Loose Associations): художник, пояснюючи у своїй лекції причини, що спонукали його до створення інсталяцій, одночасно і демонстративно звертався до літератури, дизайну, архітектури, політики...