14 жовтня 2013, 20:43

Российский тупик

В то время как представители российской власти активно пугают украинскую и мировую общественность призраком Европы, в самой России происходят события куда пострашнее обрисованных в отношении Украины.

Убийство в Западном Бирюлево 25-летнего Егора Щербакова "гостем с юга", последовавшие вслед стихийный митинг, столкновения с полицией, разгром овощебазы и торгового центра "Бирюза" как один из примеров конфликта между русскими и представителями Кавказа (ранее была Манежка 2011), показывают возможную перспективу для разворачивания российских событий в случае неразрешения проблем стратегического характера.

С одной стороны, Россия спекулирует на советском прошлом денационализированной идеологической империи. Сегодняшняя Россия – это многонациональная страна, где русские всего лишь один из 200 народов.

А, с другой, – Россия, как и другие страны СНГ, стоит перед необходимостью перезапуска развития государства, построения цивилизованного варианта национализма как основы обретения идентичности государства. И если для стран, традиционно являющихся слабыми историческими площадками, эта проблема не так актуальна (условно говоря, Средняя Азия может себе позволить вполне безболезненно де-факто вернуться к феодальному устройству), то для Украины и РФ, географически и геополитически перспективных территорий, – чрезвычайно важна. Особенно для России – в силу масштабности и многонациональности государства.

В этом смысле, явно выраженное обострение православной пропаганды, случившееся в РФ после Болотной 2011-го, привело к обратному эффекту. Вместо того чтобы выстраивать цивилизованный вариант национализма, который станет основой для обретения идентичности национального государства, российская власть сделала ставку на православие, как один из столпов политического режима, что в принципе ошибочно. Церковь как институт смотрит в прошлое, а не в будущее, она в принципе ничего не хочет менять. Если нацидея поддается реформации, то религиозная – нет. Если бы в России был цивилизованный вариант национализма, то и диалог с мусульманами, возможно, получилось бы выстроить.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Від "Sinews of War" до "Sinews of Peace"

Відновлення військових постачань Україні, а також перспектива запровадження нових санкцій проти РФ та її партнерів, поза сумнівом, виводить Кремль зі звичної рівноваги...

Поворотний момент Заходу, який не відчуває РФ

Тут Дмітрій Мєдвєдєв знову пустився берегів. Взявся розмірковувати про американських "дідуль" (Владімір Путін свого часу вважав дотепними жарти про "бабуль")...

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке...

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...

Системність завжди виграє у авантюри: протистояння вдовгу РФ та Європи, і якою буде роль США

Свого часу Дуайт Ейзенхауер, складаючи президентські повноваження, сказав, що "він дуже хотів дати Землі мир, однак виявився спроможним лише на те, що разом з іншими завести її в глухий кут"...

Про переговори: публічні та непублічні цілі сторін

Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників...