19 березня 2014, 06:18

Путин как ''бендеровец'' ''Русского мира''

Аннексия Крыма, если попытаться говорить об этом без эмоций, вполне отчетливо и очевидно, на практике, показала, почему невозможен Евразийский союз априори.

Потому что интересы каждой отдельной страны – гораздо выше коллективных. Общих интересов вообще нет. Всегда можно переступить через партнера. Все эти разговоры о совместной выгоде, безопасности и уж тем более каких-то гарантиях – большая "потемкинская деревня".

Как только представляется возможность нажиться на "братском народе", экономически, территориально, имиджево, в качестве "усилителя" на переговорах – другой "братский народ" эту возможность непременно использует. Причем, это касается не только РФ, а всех остальных постсоветских стран тоже. Мы и раньше много раз наблюдали, как сталкивались экономические и бизнесово-корпоративные интересы разных субъектов постсоветского пространства. Но Крым окончательно обозначил эту закономерность.

Поэтому все разговоры о постсоветском пространстве как некой общности – все равно что пропаганда о шароварах, "фашистах", валенках и медведях. Это пространство общее – разве что по общему низкому уровню жизни, коррупции и очень слабых институциональных основах власти. И эти проблемы, к тому же, проще разрешать по отдельности, а не вместе, – иначе они просто законсервируются в своем стасус-кво.

В этом смысле, именно Путин, аннексировав Крым, разрушил концепт "Русского мира", "славянского братства" и прочие варианты интеграционных идей на постсоветском пространстве. Причем разрушил не как "бандеровец", а как "бендеровец" (последнее ассоциируется в РФ исключительно с разрушительной, внесистемной и нелегальной деятельностью).

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...

Трохи realpolitik

За минулий рік відомий розрахунок Кремля щодо Європи "пересидіти Захід" набув явно-очевидно не тільки характеру ставок на внутрішньополітичні та внутрішньоекономічні процеси в окремих країнах західних альянсів...

Про переговори в Абу-Дабі

Судячи з усього, це лише старт реального переговорного процесу (якщо ми говоримо про участь РФ). Звісно, це не означає, що ми уже на шляху визначення часових рамок припинення військових дій, або що Росія сприйняла підхід, який передбачає компромісність, і не факт, що сприйме...

Дух Давосу

"Дух діалогу" – так була сформульована основна тема цьогорічного форуму у Давосі, присвяченого тому, "як зробити світ кращим". А ще, не так давно, зʼявилось формулювання "Дух Анкориджу", яке запустив Кремль після зустрічі лідерів США та РФ Дональда Трампа і Володимира Путіна на Алясці, як спробу усунути Європу/Україну від переговорного процесу...

Про дипломатичний фронт

Останні місяці – особливо активні у прояві всіх трьох складових війни та пошуку миру: фронт (інтенсивні бої), тил (атаки РФ по цивільній інфраструктурі), дипломатія (мирні переговори)...

Нові виклики для Європи

Події у Венесуелі (у контексті рамки автократії vs демократії) трактуються переважно у двох прямо протилежних підходах. Перший – це знак для всіх автократій, що їхня доля в будь-який момент може бути вирішена у спосіб, коли сильна демократична держава в обхід тривалих погоджень усіх з усіма може виявити рішучість...