21 лютого 2015, 22:36

Майдан дважды ''дал в морду'' Кремлю. Дальше Кремль сам себе ''даст в морду''

В Москве сегодня прошла очень странная акция – Антимайдан. Странная с разных точек зрения.

Во-первых, России не грозит Майдан в украинском смысле. Российская угроза – это межнациональные конфликты на фоне отсутствия межнациональной и межконфессиональной политики. А также внутриэлитный раскол, когда начнет рушиться внутриэлитная круговая порука из-за потерь элиты (экономических, бизнесовых, личных) вследствие политики, проводимой Кремлем за последний год. Усиливающееся отсутствие перспективы никому не может нравиться.

Во-вторых, Кремль сам же активно приложился к радикальному сценарию в Украине. Тема фашистов/антифашистов и титушек впервые появилась 9 мая 2013 года. С этого момента в Украине все действия – и со стороны Януковича, и со стороны РФ – шли в логике разжигания протестных настроений. И разгон студентов на Майдане, и законы от 16 января, и отсечение любых вариантов уступок со стороны Януковича.

Другое дело, что Кремлю все равно не удастся реализовать сценарий развала Украины через управляемый хаос. Упраляемый хаос не реализуем в хаосе (в смысле наличия нескольких центров власти, в том числе власти гражданского общества).

Майдан дважды "дал в морду" Кремлю. И последний раз очень больно. Потому что все штампы, на которых долгое время спекулировал/спекулирует Кремль, провалились. Как минимум, вопрос языка. Рускоязычный сегодня не только не означает пророссийский, а зачастую – прямо наоборот. Более того, "русский мир" в цивилизованном варианте, в варианте преимущественно православной мирной толерантной страны, имеет все шансы быть реализован в Украине. Без России.

Все идет к тому, что в обозримой перспективе Кремль сам себе "даст в морду".

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...