18 березня 2016, 01:53

О Крыме и без/ответственности

Вспомнила диалог по ходу с жительницей Крыма в аэропорту Домодедово, пару месяцев назад.

Подходит женщина, спрашивает: Скажите, а так как Вы, многие думают в Украине?

Я: Думаю, да. Хотя на уровне языка я достаточно умеренна.

Она: Скажите, и что, Россия с Украиной теперь надолго разругались? Я – Галина, из Крыма. Мы не хотим ссориться с Украиной. Но ведь я сама видела, в Севастополе видела, как очень многие шли голосовать на референдум.

Я: Ну так, собственно, никто и не говорит, что в Крыму, объективно, не было пророссийских настроений, тем более, в Севастополе. Но дело ж не в этом. И даже не в отсутстувующей законодательной базе "рефенедума". И не в "зеленых человечках". Дело в ответственности лидера. Лидер – это человек, который всегда думает на несколько шагов наперед. Вот скажите, Вы считаете Владимира Путина ответственным лидером? Наверняка, ведь, да. Но ответственный лидер думает не о себе, а о людях. И если Крым, который в советское время был передан Украине по экономическим мотивам, а сегодня тем более зависим инфраструктурно от Украины, значит, вас сознательно обрекли на голод и холод, в угоду своим личным политическим интересам. Настоящие ответственные лидеры так не поступают.

Галина: Ну, наверное... Но я хочу еще спросить вот о чем, почему крымские татары так поддерживают Украину?

Я: А Вы еще не поняли? Жить в Украине и жить в России – это две большие разницы. Вы скоро сами убедитесь в этом.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...