21 лютого 2020, 18:54

Назад в позапрошлое

Тут президент РФ Владимир Путин опять заговорил на свою любимую (с точки зрения психологической зависимости) тему – об Украине. И все как всегда – "один народ" и Украина как часть России.

Вся эта архаика Путина про то, что Украина как "Окраина", которая всегда была на рубежах Российской империи, – это вот про что?

На чем президент РФ собирается строить империю? На пропаганде и танках? На шантаже ядерным оружием, в том числе своих граждан (помните это высказывание про рай, про то, что если что, то они умрут как мученики)?

Так это не работает в 21 веке. Да, танками и пропагандой можно взломать ситуацию и все разрушить, но ничего не создать.

"Русский медведь" так и не понял, что он сам вырывает из себя клок за клоком, а потом причитает и гоняется в безумии за своими соседями, "бандеровцами" по всему миру вообще.

А что касается "одного народа", которого, оказывается кто-то разъединил, так в этой позиции читается боязнь российской власти ответить на вопрос: а что же такое РФ (в том числе с точки зрения собственной идентичности) в 21 веке?

Ну и отдельно возникает вопрос, если украинцы и русские – "один народ", то как же тогда россияне? То есть буряты, башкортостанцы, дагестанцы, хакасцы и т.д. как часть народа России – это тоже "один народ" вместе с украинцами.

Кремль, думаю, панически боится вопроса об идентичности РФ. А значит – надо уничтожить Украинскую государственность и идентичность, чтобы был "один народ", и все это под "псевдорусскую весну".

В этом смысле получается, что российская власть, которая так любит говорить о "гражданской войне" в Украине, где-то выказывает саму себя – это Россия (если Путин воспринимает украинцев и русских как "один народ") ведёт гражданскую войну против Украины.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про переговори: публічні та непублічні цілі сторін

Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників...

Стамбульский транзит

Щодо переговорів у Стамбулі. 1. Не можна не відзначити парадокс абсолютно різних делегацій з боку РФ – та, яка була на зустрічах з американцями, і та, яка заявлена зараз на переговорах у Стамбулі...

"Неміцні звʼязки" як характеристика міжнародної системи

У 2002 році був такий перформанс "Неміцні зв'язки" (Loose Associations): художник, пояснюючи у своїй лекції причини, що спонукали його до створення інсталяцій, одночасно і демонстративно звертався до літератури, дизайну, архітектури, політики...

Навіщо Кремль проштовхує прецедент легалізації окупації

От здавалося б, навіщо США вносять до обговорення тему Криму, якщо від України не вимагається юридичного визнання його російським, а таке визнання від себе, ніби, допускають США? (Ніби, бо варто відзначити, що багато чого про пропозиції США ми читаємо в ЗМІ...

Про розвилку для світової системи

Днями міністр оборони Великої Британії Джон Гілі сказав, що 2025 рік стане критичним, закликавши союзників посилити військову підтримку України...

Самовизначення триває: deal, гібридність, пробудження та ієрогліф

Ну що ж, активна дипломатія останніх місяців (маю на увазі очікування від ініціативи адміністрації Трампа) у супроводі не менш активних військових дій на російсько-українському фронті показала: знайти Атланта, який утримує на своїх плечах ситуацію, неможливо...