28 січня 2021, 17:15

Что не так с идеей всеукраинского референдума

Сразу уточню: текст не столько о конкретном законопроекте (номер 3612) о всеукраинском референдуме, проголосованном во втором чтении, сколько о самой идее.

О сути и качестве законопроекте уже много написано, в том числе профессиональный и подробный анализ не/соответствия отдельных норм Конституции. В этом смысле, этот законопроект имеет основания для критики как со стороны тех, кто видит риски в использовании этого инструмента, так и тех, кто считают, что референдумы нужны по каждому поводу

Я же хочу написать о самой идее. Потому что последовательность в принятии/инициировании любых решений, на мой взгляд, должна быть именно такой – от общего к конкретному.

Сам по себе инструмент народовластия – это, наверное, неплохо. Но он действенен и работает "в плюс" только тогда, когда и политики, и общество понимают, как работает этот "навык" (а закон в каком-то смысле – это и есть навык и умение). И когда политики и общество понимают суть вопроса, который выносится на всенародное обсуждение.

Инструменты народовластия (если оно направлено на усовершенствование жизни государства и граждан, а не используется манипулятивно политиками то ли для усиления своей власти, то ли для снятия ответственности с себя) – это не упрощение, а усложнение.

Демократию нельзя привнести извне, она может сформироваться только изнутри. Когда есть достаточное количество людей, которые понимают, как работают ее составляющие.

У нас же все воспринимается как упрощение. В условиях неэффективности базовых институций, а также практически отсутствия содержательной коммуникации (по существу) вообще по любому вопросу, разговоры о народовластии – это профанация.

Если власть/политики действительно хотят привлекать граждан к процессу формирования решений, то: а).надо самим для начала иметь осмысленную позицию; б).менять подходы в публичной коммуникации. А когда, извините, сами политики не могут объяснить, как, скажем, сокращение депутатов до 300 качественно (а не количественно) улучшит систему управления, то в чем смисл и целесообразность спрашивать об этом у граждан?

И это ещё вопрос, насколько сами граждане готовы разделять ответственность за решения вместе с политиками. К умению жить в многоуровневой системе и сложном обществе надо ещё прийти.

Так, может, правильно было бы начать с локальных референдумов (с четким перечнем исключительно социальных вопросов), чтобы показать гражданам, как они сами на местном уровне могут улучшать свою жизнь через участие в выработке и принятии решений? Ну и как минимум – провести анализ эффективности такого инструмента, как петиции.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Хто кому "дасть в морду" (про передпереговорчий етап)

Скажем так. Не прийняти рішення щодо зняття заборони на використання Україною далекобійних ракет по рос цілях на цьому етапі Захід уже не міг...

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці...

А завтра після виборів

В МЗС Росіі, реагуючи на результат Дональда Трампа на виборах, заявили, що працюватимуть з новою американською адміністрацією, "жорстко відстоюючи російські національні інтереси і досягаючи всіх поставлених цілей у війні"...

Між угодою та нерішучістю (в контексті виборів у США)

У ході передвиборчої кампанії Дональд Трамп в одному з інтерв'ю пожурив навіть Лінкольна, за те, що той допустив Громадянську війну. Замість досягнення угоди з південними штатами, які виступали проти скасування рабства...

Про заяву Сікорського щодо Криму

Маю на увазі слова міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського щодо такого варіанту по Криму: мандат ООН на 20 років і тоді референдум...

Чи можна "заморозити" війну без руху до сталого миру

По суті, Олаф Щольц пропонує (маю на увазі його пропозиції, про які пише La Repubblika) варіант замороження війни. Мабуть, виходячи із того, що за умов крайніх позицій сторін можливо говорити про варіанти зменшення активності – і бажано не за рахунок країни, на яку здійснено напад, а за рахунок країни, яка цей напад здійснила...