17 лютого 2021, 23:22

Геополитическая работа, от которой отказывается Россия

Владимир Путин во время встречи с главами фракций в Госдуме заявил, что строительство газопровода "Северный поток-2" Запад блокирует не из-за посягательств России на Украину, а якобы из-за собственных планов в отношении Украины.

Дословно цитата: "Почему так все крутится вокруг "Северного потока-2"? Хотят заставить Россию платить за их геополитический проект на Украине".

Это попытка "сохранить лицо" самому себе. Ведь, даже если пользоваться логикой Путина, то хочется спросить: так а кто же это спровоцировал такой ход событий? Не сам ли Кремль? Все ведь помнят, что на момент аннексии Крыма у Украины был внеблоковый статус. И была зона свободной торговли со странами СНГ, которая не всегда работала, но вовсе не из-за Запада.

Повторю то, что уже писала ранее. Агрессивная политика РФ привела к следующему:

1. Подтолкнула Украину к определению с геополитическим выбором.

2. Объединила по базовым позициям США и Европу.

Эту геополитическую работу сделала сама же Россия. И теперь РФ (из-за своих же действий) все больше уходит в "одиночество полукровки" и концепцию "государства-стены", то есть, изоляционизм. Ввиду возможных новых санкций отставание РФ от цивилизованного мира, который теперь в понимании России становится враждебным, будет возрастать.

Но это не снимает необходимости наличия государственной воли у Украины, безотносительно России и без привязки к Путину. И безотносительно Запада. Имею в виду необходимость реформ и трансформацій, в отношении которых надо прикладывать усилия внутри страны, не ожидая внешних "кнута или пряника".

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...