19 лютого 2022, 16:00

Почему Путина опять нет на Мюнхенской конференции по безопасности?

Не только из-за агрессивного курса, который проводит РФ, начиная с 2014 года.

Но и потому, что Владимиру Путину по-большому счёту нечего сказать миру.

Речи президента РФ за последние годы – это послания, ориентированные исключительно на внутрироссийскую аудиторию. Местами вообще становится понятно, что сам Путин – это часть пропагандистской машины. В том смысле, что одни и те же пропагандистские тезисы озвучиваются по кругу, подобно белке в колесе – что президентом России, что пригожинскими троллями.

И если "мюнхенская речь" Путина в 2007 году по поводу недопустимости однополярного мира хотя бы имела свою аудиторию (Европу, на фоне операции США в Ираке), то сейчас требования России, называемые "гарантиями безопасности", а по сути являющиеся "гарантиями опасности" – априори абсурдны и не соответствующие реалиям 21 века. Тогда и Россия должна вернуться в 1997 год. Если бы в Кремле реально хотели нейтралитета Украины и других приграничных стран, то вместо аннексии Крыма в 2014 году России надо было вывести свой Черноморский флот – тогда требования о нейтралитете хотя бы были паритетно понятны.

Мне вот интересно, как долго внутри самой РФ можно поддерживать эту "виртуальную реальность" с акцентом на прошлое?

Думаю, России было бы полезно посмотреть, какими из 20 столетия вошли в столетие 21 Великобритания, США, Германия. И сделать выводы.

Что Россия предлагает собственным гражданам? Бесконечно находится в состоянии мобилизации на почве якобы внешних "угроз", а по факту проводя агрессивную политику? Чтобы что? Есть какие-то альтернативные привлекательные ценности, которые Россия может предложить миру?

Чтобы, как в том анекдоте, тинейджер, зашёл в Макдональдс и в Твиттере написал про Барака Обаму то, что можно часто услышать в России?

Или чтобы пенсионеры с Дальнего Востока уезжали жить в Китай (потому что там дешевле и качественнее)?

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Хто кому "дасть в морду" (про передпереговорчий етап)

Скажем так. Не прийняти рішення щодо зняття заборони на використання Україною далекобійних ракет по рос цілях на цьому етапі Захід уже не міг...

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці...

А завтра після виборів

В МЗС Росіі, реагуючи на результат Дональда Трампа на виборах, заявили, що працюватимуть з новою американською адміністрацією, "жорстко відстоюючи російські національні інтереси і досягаючи всіх поставлених цілей у війні"...

Між угодою та нерішучістю (в контексті виборів у США)

У ході передвиборчої кампанії Дональд Трамп в одному з інтерв'ю пожурив навіть Лінкольна, за те, що той допустив Громадянську війну. Замість досягнення угоди з південними штатами, які виступали проти скасування рабства...

Про заяву Сікорського щодо Криму

Маю на увазі слова міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського щодо такого варіанту по Криму: мандат ООН на 20 років і тоді референдум...

Чи можна "заморозити" війну без руху до сталого миру

По суті, Олаф Щольц пропонує (маю на увазі його пропозиції, про які пише La Repubblika) варіант замороження війни. Мабуть, виходячи із того, що за умов крайніх позицій сторін можливо говорити про варіанти зменшення активності – і бажано не за рахунок країни, на яку здійснено напад, а за рахунок країни, яка цей напад здійснила...