19 лютого 2022, 16:00

Почему Путина опять нет на Мюнхенской конференции по безопасности?

Не только из-за агрессивного курса, который проводит РФ, начиная с 2014 года.

Но и потому, что Владимиру Путину по-большому счёту нечего сказать миру.

Речи президента РФ за последние годы – это послания, ориентированные исключительно на внутрироссийскую аудиторию. Местами вообще становится понятно, что сам Путин – это часть пропагандистской машины. В том смысле, что одни и те же пропагандистские тезисы озвучиваются по кругу, подобно белке в колесе – что президентом России, что пригожинскими троллями.

И если "мюнхенская речь" Путина в 2007 году по поводу недопустимости однополярного мира хотя бы имела свою аудиторию (Европу, на фоне операции США в Ираке), то сейчас требования России, называемые "гарантиями безопасности", а по сути являющиеся "гарантиями опасности" – априори абсурдны и не соответствующие реалиям 21 века. Тогда и Россия должна вернуться в 1997 год. Если бы в Кремле реально хотели нейтралитета Украины и других приграничных стран, то вместо аннексии Крыма в 2014 году России надо было вывести свой Черноморский флот – тогда требования о нейтралитете хотя бы были паритетно понятны.

Мне вот интересно, как долго внутри самой РФ можно поддерживать эту "виртуальную реальность" с акцентом на прошлое?

Думаю, России было бы полезно посмотреть, какими из 20 столетия вошли в столетие 21 Великобритания, США, Германия. И сделать выводы.

Что Россия предлагает собственным гражданам? Бесконечно находится в состоянии мобилизации на почве якобы внешних "угроз", а по факту проводя агрессивную политику? Чтобы что? Есть какие-то альтернативные привлекательные ценности, которые Россия может предложить миру?

Чтобы, как в том анекдоте, тинейджер, зашёл в Макдональдс и в Твиттере написал про Барака Обаму то, что можно часто услышать в России?

Или чтобы пенсионеры с Дальнего Востока уезжали жить в Китай (потому что там дешевле и качественнее)?

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Росія сприймає і переговори як СВО

Ісаак Ньютон якось сказав: "Досвід – це не те, що відбувається з вами; це те, що ви робите з тим, що відбувається з вами". Здавалося б, кожен новий захід на переговорне коло наочно демонструє/виявляє, що працює, а що ні; як і те, хто як використовує переговори та час...

"Тягомотина"

Парадокс. Усі у світі розуміють абсолютну безпричинність війни РФ проти України (у сенсі відсутності будь-яких реальних причин – немає ні етнічного, ні релігійного факторів, які часто означають непримиренність), а вихід з війни, як і раніше, наштовхується на ультиматуми Росії і "тягомотину", як сказав днями один із небагаточисленних союзників РФ...

Щодо виходу із війни і розуміння миру

Здавалося б, усі розуміють, що єдино можливий варіант зупинки російсько-української війни (коли є полярні позиції сторін і глобальний контекст/вимір війни) – це перемирʼя...

План "Бармаглот"

Невідомо, чи є в реалі ніби-то американський план із 28 пунктів, сформований у консультаціях із РФ, про який останніми днями так активно пишуть ЗМІ...

Про глобальний вимір руху до миру

У буремні часи живемо, поза сумнівом. Коли війни та конфлікти оголили різного типу вразливості – виклики одночасно є і на рівні держав, і на рівні альянсів, і на рівні систем загалом...

Ялта-2

Уже зараз, на стадії обговорення гарантій безпеки для України, можна констатувати нові реалії. Якщо усі ці понад 30 років з моменту розвалу Радянського Союзу, фактично до повномасштабного вторгнення РФ в Україну у 2022 році, саме Росія сприймалась Заходом як гарант від хаосу на пострадянському просторі, то зараз усе навпаки...