19 лютого 2022, 16:00

Почему Путина опять нет на Мюнхенской конференции по безопасности?

Не только из-за агрессивного курса, который проводит РФ, начиная с 2014 года.

Но и потому, что Владимиру Путину по-большому счёту нечего сказать миру.

Речи президента РФ за последние годы – это послания, ориентированные исключительно на внутрироссийскую аудиторию. Местами вообще становится понятно, что сам Путин – это часть пропагандистской машины. В том смысле, что одни и те же пропагандистские тезисы озвучиваются по кругу, подобно белке в колесе – что президентом России, что пригожинскими троллями.

И если "мюнхенская речь" Путина в 2007 году по поводу недопустимости однополярного мира хотя бы имела свою аудиторию (Европу, на фоне операции США в Ираке), то сейчас требования России, называемые "гарантиями безопасности", а по сути являющиеся "гарантиями опасности" – априори абсурдны и не соответствующие реалиям 21 века. Тогда и Россия должна вернуться в 1997 год. Если бы в Кремле реально хотели нейтралитета Украины и других приграничных стран, то вместо аннексии Крыма в 2014 году России надо было вывести свой Черноморский флот – тогда требования о нейтралитете хотя бы были паритетно понятны.

Мне вот интересно, как долго внутри самой РФ можно поддерживать эту "виртуальную реальность" с акцентом на прошлое?

Думаю, России было бы полезно посмотреть, какими из 20 столетия вошли в столетие 21 Великобритания, США, Германия. И сделать выводы.

Что Россия предлагает собственным гражданам? Бесконечно находится в состоянии мобилизации на почве якобы внешних "угроз", а по факту проводя агрессивную политику? Чтобы что? Есть какие-то альтернативные привлекательные ценности, которые Россия может предложить миру?

Чтобы, как в том анекдоте, тинейджер, зашёл в Макдональдс и в Твиттере написал про Барака Обаму то, что можно часто услышать в России?

Или чтобы пенсионеры с Дальнего Востока уезжали жить в Китай (потому что там дешевле и качественнее)?

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Що може бути далі після ''ні миру, ні війни''

Власне, навіть, з публічних заяв/розмов можна виокремити дві складові: 1. Зупинка війни та інструменти, які можуть бути задіяні для цього...

Світова еклектика

Все ж, навіть публічне інформаційне поле останніх місяців дає підстави вважати, що є налаштованість у тих, хто має важелі впливу, докласти зусиль для припинення війни...

Про гарантії безпеки

Все ж, показовим є те, з якою обережністю західні лідери обговорюють можливу миротворчу місію в Україні, всіляко підкреслюючи варіант на після гарячої фази війни...

Про стратегічну не/визначеність та рух до неї

Все ж, є відчуття та певні передумови вважати, що адміністрація Дональда Трампа енергійно почне діяти у напрямку зупинки війни. Це також помітно і по рішеннях діючої адміністрації Джозефа Байдена, яка зараз задіює усі можливі ресурси, що важливо...

Хто кому "дасть в морду" (про передпереговорчий етап)

Скажем так. Не прийняти рішення щодо зняття заборони на використання Україною далекобійних ракет по рос цілях на цьому етапі Захід уже не міг...

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці...