19 лютого 2022, 16:00

Почему Путина опять нет на Мюнхенской конференции по безопасности?

Не только из-за агрессивного курса, который проводит РФ, начиная с 2014 года.

Но и потому, что Владимиру Путину по-большому счёту нечего сказать миру.

Речи президента РФ за последние годы – это послания, ориентированные исключительно на внутрироссийскую аудиторию. Местами вообще становится понятно, что сам Путин – это часть пропагандистской машины. В том смысле, что одни и те же пропагандистские тезисы озвучиваются по кругу, подобно белке в колесе – что президентом России, что пригожинскими троллями.

И если "мюнхенская речь" Путина в 2007 году по поводу недопустимости однополярного мира хотя бы имела свою аудиторию (Европу, на фоне операции США в Ираке), то сейчас требования России, называемые "гарантиями безопасности", а по сути являющиеся "гарантиями опасности" – априори абсурдны и не соответствующие реалиям 21 века. Тогда и Россия должна вернуться в 1997 год. Если бы в Кремле реально хотели нейтралитета Украины и других приграничных стран, то вместо аннексии Крыма в 2014 году России надо было вывести свой Черноморский флот – тогда требования о нейтралитете хотя бы были паритетно понятны.

Мне вот интересно, как долго внутри самой РФ можно поддерживать эту "виртуальную реальность" с акцентом на прошлое?

Думаю, России было бы полезно посмотреть, какими из 20 столетия вошли в столетие 21 Великобритания, США, Германия. И сделать выводы.

Что Россия предлагает собственным гражданам? Бесконечно находится в состоянии мобилизации на почве якобы внешних "угроз", а по факту проводя агрессивную политику? Чтобы что? Есть какие-то альтернативные привлекательные ценности, которые Россия может предложить миру?

Чтобы, как в том анекдоте, тинейджер, зашёл в Макдональдс и в Твиттере написал про Барака Обаму то, что можно часто услышать в России?

Или чтобы пенсионеры с Дальнего Востока уезжали жить в Китай (потому что там дешевле и качественнее)?

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Від "Sinews of War" до "Sinews of Peace"

Відновлення військових постачань Україні, а також перспектива запровадження нових санкцій проти РФ та її партнерів, поза сумнівом, виводить Кремль зі звичної рівноваги...

Поворотний момент Заходу, який не відчуває РФ

Тут Дмітрій Мєдвєдєв знову пустився берегів. Взявся розмірковувати про американських "дідуль" (Владімір Путін свого часу вважав дотепними жарти про "бабуль")...

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке...

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...

Системність завжди виграє у авантюри: протистояння вдовгу РФ та Європи, і якою буде роль США

Свого часу Дуайт Ейзенхауер, складаючи президентські повноваження, сказав, що "він дуже хотів дати Землі мир, однак виявився спроможним лише на те, що разом з іншими завести її в глухий кут"...

Про переговори: публічні та непублічні цілі сторін

Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників...