26 березня 2022, 22:52

Мания войной

В своей речи в Варшаве Джозеф Байден сказал, что США предлагали Владимиру Путину варианты для стабилизации ситуации, но Кремль все их отверг. А тема расширения НАТО была использована как надуманный повод.

Ну, что ж. Теперь всем стало понятно, что маньяк в России давно готовился к войне. Видимо, ещё с нулевых, а, может, и ещё раньше. Есть такая история: когда-то давно, в одной из стран Балтии была встреча, на которой все вроде как согласилась с тем, что развал СССР неизбежен, и только один из присутствующих не согласился и вышел. Это был тот, кто считает развал Союза геополитической катастрофой. То есть, это "собирательство земель" и копирование агрессора из 20 столетия уходит корнями ещё в допрезидентское время, если такая история действительно была.

Теперь понятно, почему финансовые ресурсы уходили на милитаризацию. Тот случай, когда "бабло не побеждает зло", а "бабло услаждает зло". Вместо модернизации и развития страны, всё на войну в будущем, которое пришло, чтобы отбросить Россию обратно в прошлое.

Отдельная тема – что и здесь воровали. Судя по потерям "второй армии мира". И, видимо, воровали так нехило. Прямо как при Викторе Януковиче – не купюрами, а бюджетами. В общем, любителям СССР "скоммуниздить" – это всегда за святое.

А Украина сейчас – действительно на первом крае в борьбе с мракобесием. И, как оказалось, "вторую армию мира" можно не бояться и побеждать.

Ну а РФ, во всяком случае в период с 2014 года и по сейчас, войдёт в историю как одно из самых безобразных и позорных государств в истории. У Умбэрто Эко есть два эссе – "История красоты" и "История уродства". Первое – можно перенести на Украину, второе – на Россию. Эта война показала россиян не просто орками, а эталонными орками, которые только и могут, что убивать и мародерствовать. И это не только характеристика армии. Это деклассирование нации в целом. Демонстрация отрицательной селекции, так сказать. Инволюция по Дарвину.

Сначала они кровью земли напились (нефть и газ). Сейчас кровь людей пьют.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...