21 квітня 2022, 16:57

Как Россия стала носителем Ада

Эклектика как стиль в архитектуре обычно проявляется в периоды смены больших художественных систем. Но даже в эклектике все равно есть доминирующие элементы.

Это я так издалека, пытаясь понять сущность современной России. В этой войне там проявилось и повылазило все самое мерзкое. При этом, такая гремучая смесь, что сложно представить, как это все уживается и сосуществует. Столько намучено и накручено.

Вот смотрите: у тела, вторгшегося в Украину, на груди крест; на его танке – российский флаг, внутри советская символика, а извне фашистская символика Z и V. Понимаете?

Ностальгируют по совку, уважают Ленина и Сталина, а продолжают практики Гитлера – одновременно. Да, и ещё правословие, в котором помещаются и живут все предыдущие пункты. Какое-то такое очень особое православие.

Откуда все это взялось? Несомненно, это станет предметом исследования для многих психиатров и социальных психологов. Целую докторскую можно написать. Но то, что сразу приходить на ум – это последствия многовекового устроя (на уровне менталитета), когда человек был никем. В Российской империи была ведь даже градация рабства (смерды, холопы).

А теперь вот галерный раб, возомнивший себя мучеником, который готов всех с собой унести в "атомный рай".

И если Кирилл говорит, что война России это метафизическая война, то метафизика – на стороне Украины. Нас атакуют сегодня последователи и жертвы лжетеорий, в которых Бога точно нет. Украину атакует все то, что придумал носитель Ада.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...