8 червня 2022, 01:13

О причинах агрессивного курса РФ

Почему Кремль так болезненно воспринимает (вплоть до ненависти и стремления уничтожить) процесс самоидентификации постсоветских государств – давно думаю об этом.

Я уже когда-то писала на эту тему, но еще раз напишу, ввиду событий. Кремль все никак не может понять, что все постсоветские государства сегодня развиваются как национальные.

Думаю, российская власть так болезненно воспринимает процесс самоидентификации бывших стран СССР не только из-за геополитических амбиций. Но и из-за боязни самоидентификации неимперской и несоветской России. А это неизбежная перспектива для РФ. Именно поэтому, кстати, недееспособен ни один проект на постсоветском пространстве.

В сущности, даже до войны отношения России с постсоветскими странами строились по принципу "исторического материализма". С одной стороны, была постоянная апелляция к совместному прошлому, культурным и человеческим связям, а с другой, – действовал принцип "каждый сам за себя".

И дело не в персональном составе власти в той или иной стране СНГ, личных качествах и мировоззрении того или иного лидера. Дело в том, что ни одна из стран СНГ, включая Россию как инициатора (до 2014 года), не достигла того самодостаточного уровня развития (политического и экономического), чтобы другим по-настоящему в качестве образца что-то предлагать.

Если Россия хотела быть лидером, то надо было работать, прежде всего, над собственным качеством, а не концентрироваться исключительно на зловредной деятельности против всех остальных.

Смена же "догоняющей стратегии" на "стратегию взлома" в отношениях с Западом с последующей аннексией Крыма, военным заходом на Донбасс, а затем и полномасштабным вторжением в Украину, и вовсе выбросит Россию на обочину мировых процессов.

В этом смысле военный разворот Кремля в сторону Украины не только не избавляет РФ от необходимости самоидентификации, а только ускорит этот процесс. И варианты тут могут быть самые разные.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про розвилку для світової системи

Днями міністр оборони Великої Британії Джон Гілі сказав, що 2025 рік стане критичним, закликавши союзників посилити військову підтримку України...

Самовизначення триває: deal, гібридність, пробудження та ієрогліф

Ну що ж, активна дипломатія останніх місяців (маю на увазі очікування від ініціативи адміністрації Трампа) у супроводі не менш активних військових дій на російсько-українському фронті показала: знайти Атланта, який утримує на своїх плечах ситуацію, неможливо...

Чого не розуміють у США (або роблять вигляд, що не)

Коли у США вчергове говорять про вибори (інтервʼю Віткоффа) як спосіб затягнути час, щоб навʼязати російський варіант капітуляції України, чи натякають на необхідність легалізації російської окупації частини наших територій – це про нерозуміння реалій...

Автократії vs автократії. Демократії vs демократії

Черговий штрих до new reality: сенатор-республіканець Майк Лі з Юти вніс проект щодо повного виходу США з ООН. Прогнозовано. Світова система йде до свого зламу, раз є збій на рівні її дієвості...

Що ''не так'' з пропозиціями США

Буває так, чуєш/бачиш щось очевидне, а все одно виникає питання: що ж "не так" і де "закопаний собака"? В принципі, те, що озвучили представники адміністрації Трампа як реальність, було зрозуміло саме як поточна реальність...

У контексті дати Ялтинської конференції (4-11 лютого 1945-го) та сучасних реалій

Можна по-різному ретроспективно говорити про події. Але, обертаючсь поглядом і в 20-те сторіччя, і вже зараз дивлячись на 21-е, можна констатувати: Росія завжди вибирає найгірші варіанти з можливих...