28 червня 2022, 00:28

Война прошлого против будущего

Возобновились ракетные обстрелы по всей Украине в динамике, как в начале войны.

Ещё за последние дни все больше заявлений о том, что Путин активнее втягивает Лукашенко в новый этап войны против Украины.

То есть, эти два неадеквата не только не поняли-не осознали, что натворили, но и продолжают создавать для всего мира катастрофические сценарии.

Кто-то (если говорить о мировых лидерах) абсолютно четко понимает неприемлемость никаких компромиссов с Россией (поскольку на следующем шаге это приведёт к войне на новом уровне), а кто-то – по-прежнему периодически допускает такую возможность. Хотя, мне кажется, даже условный Орбан видит разлом (и он нарастает) между Россией и остальным миром.

Мир, западная цивилизация, хочет жить жизнью настоящей и будущей. Развивать технологии, совершенствоваться, делать открытия.

А Россия хочет быть великой для самой себя. Такой особый "русский мир", подразумевающий уничтожение всех остальных миров.

Это даже не восточный путь (всякие Евразесы типа). Это ордынский, дурно пахнущий смертью путь. Когда смерть просто нравится. Нравится быть причастными к смерти. Одно выражение облика Путина на Совбезе перед войной чего стоит.

Они там далеки от всего. Катастрофическая неспособность развиваться. В то время, как рядом огромная цивилизация, которая уходит вперёд. Значит – нужен хаос и война, чтобы всех тащить в прошлое, в болото.

Украина – повод, но с такой особенной ненавистью. Видимо, в России не могут принять и допустить, что украинцы могут развиваться и жить стратегией созидания, а не разрушения. То есть, не просто быть, а быть лучше.

А значит – диапазон поведения небольшой, и компромиссов с Кремлем он не предусматривает. Либо человечество покончит с войной, либо война с человечеством.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...

Трохи realpolitik

За минулий рік відомий розрахунок Кремля щодо Європи "пересидіти Захід" набув явно-очевидно не тільки характеру ставок на внутрішньополітичні та внутрішньоекономічні процеси в окремих країнах західних альянсів...

Про переговори в Абу-Дабі

Судячи з усього, це лише старт реального переговорного процесу (якщо ми говоримо про участь РФ). Звісно, це не означає, що ми уже на шляху визначення часових рамок припинення військових дій, або що Росія сприйняла підхід, який передбачає компромісність, і не факт, що сприйме...

Дух Давосу

"Дух діалогу" – так була сформульована основна тема цьогорічного форуму у Давосі, присвяченого тому, "як зробити світ кращим". А ще, не так давно, зʼявилось формулювання "Дух Анкориджу", яке запустив Кремль після зустрічі лідерів США та РФ Дональда Трампа і Володимира Путіна на Алясці, як спробу усунути Європу/Україну від переговорного процесу...

Про дипломатичний фронт

Останні місяці – особливо активні у прояві всіх трьох складових війни та пошуку миру: фронт (інтенсивні бої), тил (атаки РФ по цивільній інфраструктурі), дипломатія (мирні переговори)...

Нові виклики для Європи

Події у Венесуелі (у контексті рамки автократії vs демократії) трактуються переважно у двох прямо протилежних підходах. Перший – це знак для всіх автократій, що їхня доля в будь-який момент може бути вирішена у спосіб, коли сильна демократична держава в обхід тривалих погоджень усіх з усіма може виявити рішучість...