13 серпня 2022, 15:18

Россия как враг сама себе

Один из последних соцопросов: 98% украинцев поддерживают действия ВСУ и верят в победу.

А во что верят в России в этой войне? Путин ведь осуществляет неофициальную мобилизацию без ее осознания российскими гражданами. Многие – в несознанке.

Поэтому, когда меня спрашивают в комментариях о перспективах переговоров, которых якобы может хотеть Россия, то эта перспектива – очень далёкая.

Любые призывы к компромиссам в РФ воспринимаются как бессилие и слабость. Видимо, войну может остановить только страх, осознание страха за своих детей самими россиянами.

А так они смотрят на войну издалека, как на сериал, в котором хоронят наших детей. Пока ведь массово на войну в РФ бросают только условный "штрафбат". Помните сериал "Штрафбат"? Про штрафные батальоны во время ВОВ (из рецидивистов вместе с ворами, убийцами, политическими и вообще случайными), которые шли впереди на убой, а если отступали, то их в спину свои же. Но тогда хоть был враг, а сейчас же враг надуманный. Россия – сама себе враг. Там была такая фраза: "Народу в России что песку, но здесь смерть быстрая, а на Колыме медленная". Это про отношение России к своим гражданам.

Но пока они не осознают того, что эта война губительна для них самих, не почувствуют страх, война не закончится.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...