13 серпня 2022, 15:18

Россия как враг сама себе

Один из последних соцопросов: 98% украинцев поддерживают действия ВСУ и верят в победу.

А во что верят в России в этой войне? Путин ведь осуществляет неофициальную мобилизацию без ее осознания российскими гражданами. Многие – в несознанке.

Поэтому, когда меня спрашивают в комментариях о перспективах переговоров, которых якобы может хотеть Россия, то эта перспектива – очень далёкая.

Любые призывы к компромиссам в РФ воспринимаются как бессилие и слабость. Видимо, войну может остановить только страх, осознание страха за своих детей самими россиянами.

А так они смотрят на войну издалека, как на сериал, в котором хоронят наших детей. Пока ведь массово на войну в РФ бросают только условный "штрафбат". Помните сериал "Штрафбат"? Про штрафные батальоны во время ВОВ (из рецидивистов вместе с ворами, убийцами, политическими и вообще случайными), которые шли впереди на убой, а если отступали, то их в спину свои же. Но тогда хоть был враг, а сейчас же враг надуманный. Россия – сама себе враг. Там была такая фраза: "Народу в России что песку, но здесь смерть быстрая, а на Колыме медленная". Это про отношение России к своим гражданам.

Но пока они не осознают того, что эта война губительна для них самих, не почувствуют страх, война не закончится.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...

Трохи realpolitik

За минулий рік відомий розрахунок Кремля щодо Європи "пересидіти Захід" набув явно-очевидно не тільки характеру ставок на внутрішньополітичні та внутрішньоекономічні процеси в окремих країнах західних альянсів...

Про переговори в Абу-Дабі

Судячи з усього, це лише старт реального переговорного процесу (якщо ми говоримо про участь РФ). Звісно, це не означає, що ми уже на шляху визначення часових рамок припинення військових дій, або що Росія сприйняла підхід, який передбачає компромісність, і не факт, що сприйме...

Дух Давосу

"Дух діалогу" – так була сформульована основна тема цьогорічного форуму у Давосі, присвяченого тому, "як зробити світ кращим". А ще, не так давно, зʼявилось формулювання "Дух Анкориджу", яке запустив Кремль після зустрічі лідерів США та РФ Дональда Трампа і Володимира Путіна на Алясці, як спробу усунути Європу/Україну від переговорного процесу...

Про дипломатичний фронт

Останні місяці – особливо активні у прояві всіх трьох складових війни та пошуку миру: фронт (інтенсивні бої), тил (атаки РФ по цивільній інфраструктурі), дипломатія (мирні переговори)...

Нові виклики для Європи

Події у Венесуелі (у контексті рамки автократії vs демократії) трактуються переважно у двох прямо протилежних підходах. Перший – це знак для всіх автократій, що їхня доля в будь-який момент може бути вирішена у спосіб, коли сильна демократична держава в обхід тривалих погоджень усіх з усіма може виявити рішучість...