8 лютого 2023, 12:49

2023 рік як визначальний

Рік війни, який закінчується підготовкою до другого року.

Мабуть, усі помітили, що в останні тижні Росія активізувала військові дії, і де-факто уже перейшла у наступ, намагаючись відвоювали території, які повернула Україна під свій контроль у ході осіннього контрнаступу. В той час, як в Україні, навпаки,активізувалась внутрішня проблематика (зокрема, кадрові перестановки у різних відомствах).

Пройде місяць-два, і ситуація почне змінюватись до навпаки. Україна, отримавши частину наступальної зброї та ПВО від Заходу перейде у контрнаступ (зараз тривають навчання). Росія ж зараз намагається по-максимуму скористатися моментом у військовому плані, але уже цього року, коли ефект від санкцій стане відчутнішим, а також коли Україна, підготувавшись, перейде до контрнаступу, внутрішні процеси в РФ, переконана, почнуть проявлятися.

Стратегічно – наш підхід правильний, підготуватися і ззовні (військова допомога), і внутрішньо (боротьба з корупцією та слабкими інституціями, а хочеться, щоб це була не видимість процесів).

Росія ж, ясна річ, користується моментом, до того ж, все ще розраховуючи на послаблення позиції Заходу або концентрацію на внутрішніх проблемах (зокрема виборах, які будуть у 2024 році, наприклад, у США).

Але питання щодо позиції Заходу дійсно є. Сформувалася уже стала логіка – Європа погоджується на надання наступальних видів зброї лише після того, як США заявляють про свої поставки.

Хотілося б, щоб Захід не повторив помилок 2014 року, коли після анексії Криму була дуже м'яка реакція. Хоча тоді все це відбувалося ще й на фоні війни у Сирії, яка спровокувала ряд проблем для самого ж Заходу (зокрема, міграційну кризу). Тому військової допомоги має бути не стільки, щоб Україна не програла, а стільки – щоб ми могли повернути максимально наших територій.

У цьому сенсі 2023 рік є визначальним.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

По той бік ''першопричин''

Тема "першопричин", все ж таки, не до кінця розкрита, раз Кремль постійно намагається апелювати до позапереговорного "духу Анкоріджа", маючи на увазі під цим викатані РФ ультиматуми на підставі так званих "першопричин"...

Кремлівському гібридному підходу ''дали в морду''

Схоже, "мир через силу" стає узгодженим підходом щодо РФ. Навіть із боку партнерів (у сенсі наявності політичних та економічних відносин) на пострадянському просторі...

Російська заздрість Україні

Не можна не відзначити "падучу", з якою російські функціонери, пропагандисти та інша шваль обговорюють кадрові зміни в силовому блоці України...

З "духом Анкориджу" Кремль хотів навʼязати принцип "зникаючого кота", коли злочини є, а злочинця нема

Марко Рубіо у Манілі, де проходив саміт АСЕАН і де відбулась коротка зустріч із Сергієм Лавровим, вчергове заявив про відхід у минуле "духу Анкориджу"...

Новий етап бродіння російського ''дідька''

В РФ у своїй гібридності хотіли дійти аж до перебирання бетонної крихти Берлінської стіни (маю на увазі порівняно нещодавню заяву Мєдвєдєва про незаконність об'єднання ФРН і НДР як один із параметрів націленості на західні альянси), а доходять у своїй "СВО" до знесення старанно вибудовуваних вертикаллю та пропагандою стін "Потьомкінських дєрєвень" російського буття...

"Комплекс меншовартості" Росії

Бог ти мій, яка ж закомплексованість. Ми все думали, що це Україна страждає на "комплекс меншовартості", а виявилося, що це комплекс самої Росії...