21 лютого 2023, 13:03

В контексті року війни, звернення Путіна та візиту Байдена

Всі заяви Владіміра Путіна – абсолютно прогнозовані. 155 разів пережовані пропагандистські тези щодо виправдання війни.

Звинувачення Заходу (ніби-то Росія обороняється від західної зброї на території України, а не нападає) – це намагання розширити власний масштаб, мовляв, весь Захід хоче нас подолати.

Але у всій цій прогнозованій маячні я все ж відмітила для себе одну річ – Путін хвалиться тим, що Росію не можна перемогти у війні. Тобто, саме це вважає досягненням. Не те, що Росія могла б мати сильну економіку, науку чи якийсь інші позитивні зразки. А те, що може кидати власних громадян у війну невідомо за що, і взагалі – саму війну як курс вважати ситуацією норм.

Це звернення, думаю, повинно переконати Захід у тому, що Росія готується і може вести війну в довгу – вона не рахує своїх громадян. Саме тому при виборі двох варантів – надання всього об'єму військової допомоги Україні у найближчій перспективі і швидкий контрнаступ або ж дозована допомога і розтягнута війна – перший є менш ризиковий. Для самого Заходу.

Росія починає звикати до війни як до курсу та способу "політики". Негативний ефект від мобілізації починає затиратися всередині РФ, і Путін не полишає розрахунків на те, що в якійсь перспективі єдність Заходу почне слабшати. Майбутня промова Джозеф Байдена у Варшаві не просто повинна відобразити єдність Заходу у допомозі Україні, а готовність обрання рішення варіанту перемоги України.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...