24 лютого 2023, 16:47

Другий рік війни

Якщо перший рік війни став випробуванням сил (моральних та фізичних), ресурсів та, врешті-решт, роком розуміння власного потенціалу (не лише ми в Україні багато про себе зрозуміли, а й, переконана, в Росії також; та й Захід суттєво переглянув свою політику по ряду напрямків), то другий рік, думаю, має стати роком розуміння наступного:

Війна в довгу несе ризики та шкодить усім, в тому числі самій Росіі.

Природньо, що Україна хоче отримати усю необхідну нам військову допомогу, щоб перейти у контрнаступ.

Захід каже, що у контрнаступ нам доцільно переходити після отримання погодженої зброї, в тому числі наступальної. Але при цьому все ще вагається (з огляду на ядерні ризики), чи надавати нам усю зброю.

Ну а Росія, тим часом, уже перейшла до наступальних дій (поки ми чекаємо надходжень від Заходу та проходимо навчання), змінивши тактику – тепер ризик захоплення усієї України використовується як блеф та виснаження нашої ПВО, але концентрують свою увагу російські війська на конкретних напрямках нашого Півдня та Сходу.

Як для Заходу, так і для Росії, питання довгостроковості війни залишається під питанням. Точніше, як. Захід хоче перемоги України та скорішого припинення війни, але все ще боїться непрогнозованість з боку РФ у разі швидкого програшу. У Росії ж якась частина еліт, переконана, розуміють тупиковість війни і те, що чим далі, тим більше формуватиметься відставання РФ по всім показникам. Але й інших варіантів, окрім, війни там не бачать.

Тому я часто пишу, що ті росіяни, які знаходяться поза межами і хочуть бачити іншу Росію, повинні пропонувати альтернативу (де повернення України та інших пострадянських країн до кордонів 1991 року – це позиція апріорі), і досить чітко її артикулювати.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке...

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...

Системність завжди виграє у авантюри: протистояння вдовгу РФ та Європи, і якою буде роль США

Свого часу Дуайт Ейзенхауер, складаючи президентські повноваження, сказав, що "він дуже хотів дати Землі мир, однак виявився спроможним лише на те, що разом з іншими завести її в глухий кут"...

Про переговори: публічні та непублічні цілі сторін

Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників...

Стамбульский транзит

Щодо переговорів у Стамбулі. 1. Не можна не відзначити парадокс абсолютно різних делегацій з боку РФ – та, яка була на зустрічах з американцями, і та, яка заявлена зараз на переговорах у Стамбулі...

"Неміцні звʼязки" як характеристика міжнародної системи

У 2002 році був такий перформанс "Неміцні зв'язки" (Loose Associations): художник, пояснюючи у своїй лекції причини, що спонукали його до створення інсталяцій, одночасно і демонстративно звертався до літератури, дизайну, архітектури, політики...