22 березня 2023, 14:28

Осмислюючи війну

Так називається есе Умберто Еко, де він осмислює Першу та Друга світові війни та що треба зробити, щоб упередити їх повторення у майбутньому.

От у нього є цікава думка про те, що світ повинен прийти до табуювання війни як такої.

Звісно, не через юридичний акт – як бачимо, міжнародне право не упередило війни уже у 21 столітті і не справляється з наслідками агресії.

Як і не через проголошення якогось морального чи інтелектуального декрету, догми. Табу будь на що не можна взяти і призначити, воно самовизначається через процеси, коли колективне підсвідоме з часом переходить у свідоме. Але темпи цього формування звичайно в силах пришвидшити.

А для цього треба, щоб усі розуміли ризики війни. По ідеї, після двох "гарячих війн" у 20 столітті, а потім іще й "холодної", світ повинен був випрацювати, якщо так можна сказати, колективну етику проти війни – як варіанту розвитку подій, який або усім несе негативи (обессмислюється будь-яка ініціатива), або містить занадто багато невідомих (непрогнозованість як головна риса).

Будь-яка війна, якщо вона масштабна, приводить до зміни балансів. Бо сучасна війна ніколи не обмежується двома противниками. У цьому одна з причин, чому війну Росії поти України неможливо швидко завершити. Як бачимо, навіть сильні кроки (військові, політико-дипломатичні чи юридичні) не можуть одномоментно зупинити війну. З одного боку, глобалізація та взаємозалежність країн, ресурсів та послуг (ми бачимо, як непросто Європа відходить від енергозалежності від РФ). А з іншого боку, якщо виникає збій на загальному рівні (наприклад, хвилі спровокованих штучно міграційних криз), то не реагувати не можна – від цього збій стає обкатаною практикою. Те, що, скажімо, неможливо реформувати РБ ООН – адже це не лише проблема лідерства/лідерств на рівні волі, а й проблема бачення.

Тому недарма аналітики різних країн говорять сьогодні про десятиліття турбулентності навіть після завершення війни. Адже весь поствоєнний період 20 століття і майже два десятиліття 21-го політика залишалась продовженням розкладу, який склався за результатами Другої світової війни.

Тепер ці розклади проходять докорінні зміни, і це лише початок.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Від "Sinews of War" до "Sinews of Peace"

Відновлення військових постачань Україні, а також перспектива запровадження нових санкцій проти РФ та її партнерів, поза сумнівом, виводить Кремль зі звичної рівноваги...

Поворотний момент Заходу, який не відчуває РФ

Тут Дмітрій Мєдвєдєв знову пустився берегів. Взявся розмірковувати про американських "дідуль" (Владімір Путін свого часу вважав дотепними жарти про "бабуль")...

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке...

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...

Системність завжди виграє у авантюри: протистояння вдовгу РФ та Європи, і якою буде роль США

Свого часу Дуайт Ейзенхауер, складаючи президентські повноваження, сказав, що "він дуже хотів дати Землі мир, однак виявився спроможним лише на те, що разом з іншими завести її в глухий кут"...

Про переговори: публічні та непублічні цілі сторін

Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників...