З геополітичного непорозуміння
Після озвучування так званого "мирного плану" Китаю з 12 пунктів, потім візиту Сі до Москви, Пекін продовжує намагатися набирати не тільки геоекономічної, а й геополітичної ваги.
Так, глава МЗС Китаю Ванг І закликав Європу "зіграти роль у підтримці та проведенні мирних переговорів для завершення російської війни проти України, за яких політичне врегулювання кризи має стати стратегічним консенсусом між Китаєм та Європою", – прочитала я у Bloomberg.
Ну, що ж поступово формується новий геополітичний "Капкан 22" – і для Росії, і для США.
Росія стає дедалі більш залежною від Китаю – Сі, як бачимо, готовий робити різні пропагандистські заяви, милі вуху Путіна, при цьому рухаючись до декількох очевидних цілей: 1. ідеологічного протистояння США руками Росії; 2. використання ресурсів РФ і водночас китайського заміщення російських сфер впливу (у Центральній Азії, зокрема).
США ж потрапляють у дещо незручну ситуацію. З одного боку, всі розуміють, що заклик Пекіна припинити військові дії прямо зараз – де-факто означає згоду зі статусом окупованих Росією українських територій. А з іншого – частина пунктів із цього самого плану викликає інтерес у країн ЄС, та й у нас теж, якби не політичні заяви Сі на підтримку Путіна під час їхньої зустрічі у Москві. Очевидно, що Пекін намагатиметься подавати американську критику китайських ініціатив як ніби-то незацікавленість Вашингтона у мирі, роблячи ставку на настрої в Європі. Особливо в контексті майбутніх візитів до Пекіна президента Франції Макрона, прем'єра Іспанії Санчеса, президента Бразилії Лули. Сам же Сі, як це уже бачиться, прагне рухатися до образу Китаю як такого собі "глобального арбітра", типу, незалежного.
І є в цьому всьому якесь геополітичне непорозуміння. У тому сенсі, що Росія незрозуміло навіщо вступила у війну, обравши найгірший варіант із існуючих на момент 2014 року і навіть на момент 2022-го. А США/Захід загалом – довгий час приймали Росію через екстраполяцію своїх міфів і уявлень, а не реалій. Маю на увазі м'яку реакцію на цілком достатню кількість прецедентів того, куди рухається вся ситуація з розмиванням міжнародного права і нав'язуванням права сили, починаючи з війни проти Грузії у 2008 році.
Демократії, впевнена, зрештою переможуть автократії. Але як довго буде тривати цей шлях і з якими наслідками для всього світу – ніхто не знає. Трансформації зі зміною балансу сил відбуваються практично у всіх регіонах. З супутніми, як і належить, турбулентностями. Прямо як китайський ієрогліф, яких може означати декілька понять одночасно.
