Про перемогу та терміни війни
Останнім часом, бачимо, активізувалися різні посередницькі мирні ініціативи та майданчики.
От днями відбудеться самміт у Саудівській Аравії, основним сенсом якого, як вважається, є залучення так званих нейтральних могутніх країн (зокрема, Китаю), які хоч і уникають чітких формулювань щодо Росії, але, тим не менше, можуть впливати на її економічні можливості.
А у вересні, як попередньо планується, Володимир Зеленський може представити на Генасамблеї ООН "формулу миру" України.
І це все правильно та добре, з одного боку.
А з іншого – не дивлячись на обговорення "мирних планів", війна не просто триває, а набирає обертів. Більше того, усі розуміють, що будь-які мирні домовленості на цьому етапі нереалістичні, і війна носить довгостроковий характер.
Що ж може вплинути на терміни війни та перемогу України?
Питання (про що я часто пишу): чому Захід вважає варіант розтягнутої у часі війни менш ризиковим, ніж, наприклад, якомога швидшу військову перемогу України (що потребує надання усього об'єму військової допомоги)?
Адже, лише одна складова українського контрнаступу – подолання мінних та інших укріплень, зведених Росією на українських окупованих територіях – була очевидною більше півроку тому. От я читаю, наприклад, в закордонних ЗМІ, про місто Токмак (Запорізька область), де, починаючи з жовтня минулого року і по січень, Росія побудувала фортифікаційні споруди біля основних доріг, фактично оточивши місто. І це лише один приклад, а їх багато.
Це я до того, що розтягнута у часі, довга війна, коли союзники України бояться швидкої поразки Росії, породжує лише нові й нові проблеми. У тому числі для самого Заходу.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
