17 листопада 2023, 23:05

Про Україну у контексті контурів нової геополітичної епохи

Зустріч Байдена та Сі, не дивлячись на відсутність конкретики, і я вже про це писала, але повторюсь, все ж, була показовою.

З одного боку, вона носила загальний характер – обговорили війну Росії проти України, ситуацію в Газі, Тайвань, домовились про співпрацю на глобальному рівні (зокрема, щодо штучного інтелекту) і тд.

При цьому, перемовини тривали чотири години. Байден сказав, що "вдалося досягти прогресу", а Сі – "що земля достатньо велика для успіху і США, і Китаю". Лідери домовилися відповідати на телефонні дзвінки один одного.

Тобто, головний результат (при тому, що Байден назвав Сі диктатором) – це розуміння того, що від США та Китаю в значній мірі залежить баланс сил у багатьох регіонах світу.

Якщо узагальнити, то Китай явно-очевидно продемонстрував своє бачення біполярного світу на двох (як вплив США та Китаю, попри явні протиріччя та різницю країн у всьому), а США – розуміння того, що прогнозований конкурент це однозначно краще, ніж непрогнозований (як Росія, наприклад).

Але що для нас важливо?

Для нас важливо не загубитись у вирі майбутнього десятиліття турбулентності, коли можуть бути (уже є) нові війни, конфлікти у різних регіонах, зміна балансу сил, а також переформатування світових інституцій та правил.

А щоб не загубитись, потрібно стати (про що я часто пишу) самодостатніми у тому числі зсередини, а не лише ззовні (маю на увазі фронт, зміцнення нашої обороноздатності). Зовнішня конʼюнктура може змінюватись (як в кращу, так і в гіршу сторони) для України. Але ми повинні чітко розуміти свої сильні сторони і прибирати слабкі. Це я про тил.

Політики сконцентрувались над нещодавнім інтервʼю Залужного, і це природньо в умовах війни, яка триває, зовнішньої загрози загалом. Але внутрішньої проблематики (не політичної перебранки, а змістовної дискусії щодо необхідних трансформацій для побудови сильних інституцій держави) є достатньо. Тут роботи точно не менше.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Хто кому "дасть в морду" (про передпереговорчий етап)

Скажем так. Не прийняти рішення щодо зняття заборони на використання Україною далекобійних ракет по рос цілях на цьому етапі Захід уже не міг...

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці...

А завтра після виборів

В МЗС Росіі, реагуючи на результат Дональда Трампа на виборах, заявили, що працюватимуть з новою американською адміністрацією, "жорстко відстоюючи російські національні інтереси і досягаючи всіх поставлених цілей у війні"...

Між угодою та нерішучістю (в контексті виборів у США)

У ході передвиборчої кампанії Дональд Трамп в одному з інтерв'ю пожурив навіть Лінкольна, за те, що той допустив Громадянську війну. Замість досягнення угоди з південними штатами, які виступали проти скасування рабства...

Про заяву Сікорського щодо Криму

Маю на увазі слова міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського щодо такого варіанту по Криму: мандат ООН на 20 років і тоді референдум...

Чи можна "заморозити" війну без руху до сталого миру

По суті, Олаф Щольц пропонує (маю на увазі його пропозиції, про які пише La Repubblika) варіант замороження війни. Мабуть, виходячи із того, що за умов крайніх позицій сторін можливо говорити про варіанти зменшення активності – і бажано не за рахунок країни, на яку здійснено напад, а за рахунок країни, яка цей напад здійснила...