17 листопада 2023, 23:05

Про Україну у контексті контурів нової геополітичної епохи

Зустріч Байдена та Сі, не дивлячись на відсутність конкретики, і я вже про це писала, але повторюсь, все ж, була показовою.

З одного боку, вона носила загальний характер – обговорили війну Росії проти України, ситуацію в Газі, Тайвань, домовились про співпрацю на глобальному рівні (зокрема, щодо штучного інтелекту) і тд.

При цьому, перемовини тривали чотири години. Байден сказав, що "вдалося досягти прогресу", а Сі – "що земля достатньо велика для успіху і США, і Китаю". Лідери домовилися відповідати на телефонні дзвінки один одного.

Тобто, головний результат (при тому, що Байден назвав Сі диктатором) – це розуміння того, що від США та Китаю в значній мірі залежить баланс сил у багатьох регіонах світу.

Якщо узагальнити, то Китай явно-очевидно продемонстрував своє бачення біполярного світу на двох (як вплив США та Китаю, попри явні протиріччя та різницю країн у всьому), а США – розуміння того, що прогнозований конкурент це однозначно краще, ніж непрогнозований (як Росія, наприклад).

Але що для нас важливо?

Для нас важливо не загубитись у вирі майбутнього десятиліття турбулентності, коли можуть бути (уже є) нові війни, конфлікти у різних регіонах, зміна балансу сил, а також переформатування світових інституцій та правил.

А щоб не загубитись, потрібно стати (про що я часто пишу) самодостатніми у тому числі зсередини, а не лише ззовні (маю на увазі фронт, зміцнення нашої обороноздатності). Зовнішня конʼюнктура може змінюватись (як в кращу, так і в гіршу сторони) для України. Але ми повинні чітко розуміти свої сильні сторони і прибирати слабкі. Це я про тил.

Політики сконцентрувались над нещодавнім інтервʼю Залужного, і це природньо в умовах війни, яка триває, зовнішньої загрози загалом. Але внутрішньої проблематики (не політичної перебранки, а змістовної дискусії щодо необхідних трансформацій для побудови сильних інституцій держави) є достатньо. Тут роботи точно не менше.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Росія сприймає і переговори як СВО

Ісаак Ньютон якось сказав: "Досвід – це не те, що відбувається з вами; це те, що ви робите з тим, що відбувається з вами". Здавалося б, кожен новий захід на переговорне коло наочно демонструє/виявляє, що працює, а що ні; як і те, хто як використовує переговори та час...

"Тягомотина"

Парадокс. Усі у світі розуміють абсолютну безпричинність війни РФ проти України (у сенсі відсутності будь-яких реальних причин – немає ні етнічного, ні релігійного факторів, які часто означають непримиренність), а вихід з війни, як і раніше, наштовхується на ультиматуми Росії і "тягомотину", як сказав днями один із небагаточисленних союзників РФ...

Щодо виходу із війни і розуміння миру

Здавалося б, усі розуміють, що єдино можливий варіант зупинки російсько-української війни (коли є полярні позиції сторін і глобальний контекст/вимір війни) – це перемирʼя...

План "Бармаглот"

Невідомо, чи є в реалі ніби-то американський план із 28 пунктів, сформований у консультаціях із РФ, про який останніми днями так активно пишуть ЗМІ...

Про глобальний вимір руху до миру

У буремні часи живемо, поза сумнівом. Коли війни та конфлікти оголили різного типу вразливості – виклики одночасно є і на рівні держав, і на рівні альянсів, і на рівні систем загалом...

Ялта-2

Уже зараз, на стадії обговорення гарантій безпеки для України, можна констатувати нові реалії. Якщо усі ці понад 30 років з моменту розвалу Радянського Союзу, фактично до повномасштабного вторгнення РФ в Україну у 2022 році, саме Росія сприймалась Заходом як гарант від хаосу на пострадянському просторі, то зараз усе навпаки...