17 листопада 2023, 22:05

Про Україну у контексті контурів нової геополітичної епохи

Зустріч Байдена та Сі, не дивлячись на відсутність конкретики, і я вже про це писала, але повторюсь, все ж, була показовою.

З одного боку, вона носила загальний характер – обговорили війну Росії проти України, ситуацію в Газі, Тайвань, домовились про співпрацю на глобальному рівні (зокрема, щодо штучного інтелекту) і тд.

При цьому, перемовини тривали чотири години. Байден сказав, що "вдалося досягти прогресу", а Сі – "що земля достатньо велика для успіху і США, і Китаю". Лідери домовилися відповідати на телефонні дзвінки один одного.

Тобто, головний результат (при тому, що Байден назвав Сі диктатором) – це розуміння того, що від США та Китаю в значній мірі залежить баланс сил у багатьох регіонах світу.

Якщо узагальнити, то Китай явно-очевидно продемонстрував своє бачення біполярного світу на двох (як вплив США та Китаю, попри явні протиріччя та різницю країн у всьому), а США – розуміння того, що прогнозований конкурент це однозначно краще, ніж непрогнозований (як Росія, наприклад).

Але що для нас важливо?

Для нас важливо не загубитись у вирі майбутнього десятиліття турбулентності, коли можуть бути (уже є) нові війни, конфлікти у різних регіонах, зміна балансу сил, а також переформатування світових інституцій та правил.

А щоб не загубитись, потрібно стати (про що я часто пишу) самодостатніми у тому числі зсередини, а не лише ззовні (маю на увазі фронт, зміцнення нашої обороноздатності). Зовнішня конʼюнктура може змінюватись (як в кращу, так і в гіршу сторони) для України. Але ми повинні чітко розуміти свої сильні сторони і прибирати слабкі. Це я про тил.

Політики сконцентрувались над нещодавнім інтервʼю Залужного, і це природньо в умовах війни, яка триває, зовнішньої загрози загалом. Але внутрішньої проблематики (не політичної перебранки, а змістовної дискусії щодо необхідних трансформацій для побудови сильних інституцій держави) є достатньо. Тут роботи точно не менше.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Російська заздрість Україні

Не можна не відзначити "падучу", з якою російські функціонери, пропагандисти та інша шваль обговорюють кадрові зміни в силовому блоці України...

З "духом Анкориджу" Кремль хотів навʼязати принцип "зникаючого кота", коли злочини є, а злочинця нема

Марко Рубіо у Манілі, де проходив саміт АСЕАН і де відбулась коротка зустріч із Сергієм Лавровим, вчергове заявив про відхід у минуле "духу Анкориджу"...

Новий етап бродіння російського ''дідька''

В РФ у своїй гібридності хотіли дійти аж до перебирання бетонної крихти Берлінської стіни (маю на увазі порівняно нещодавню заяву Мєдвєдєва про незаконність об'єднання ФРН і НДР як один із параметрів націленості на західні альянси), а доходять у своїй "СВО" до знесення старанно вибудовуваних вертикаллю та пропагандою стін "Потьомкінських дєрєвень" російського буття...

"Комплекс меншовартості" Росії

Бог ти мій, яка ж закомплексованість. Ми все думали, що це Україна страждає на "комплекс меншовартості", а виявилося, що це комплекс самої Росії...

Олухи царя небесного, або Три сценарії від росіян

Петербурзький міжнародний економічний форум, втім, як і вся РФ, докотилися до того, що Малофєєв і Дугін представили доповідь про майбутнє Росії...

Елементи європейського пробудження

Все ж, війна як у тому числі обвал світопорядку та правил регулювання, змушує ті країни та альянси, які ближче всього відчувають загрози, шукати адекватні відповіді на існуючі виклики...